Psaltaren 74
1 En sång av Asaf. Varför, o Gud, har du så alldeles förkastat oss, varför ryker din vredes eld mot fåren i din hjord?
Повчання Асафа. Боже, чому Ти покинув [нас] навіки? Чому гнів Твій палає на овець Твого пасовища?
2 Tänk på din menighet, som du i fordom tid förvärvade, som du förlossade, till att bliva din arvedels stam; tänk på Sions berg, där du har din boning.
Згадай громаду Свою, яку придбав Ти віддавна, викупив як плем’я Свого спадку, гору Сіон, на якій Ти оселився.
3 Vänd dina steg till den plats där evig förödelse råder; allt har ju fienden fördärvat i helgedomen.
Спрямуй кроки Твої до вікових руїн – усе зруйнував ворог у святилищі!
4 Dina ovänner hava skränat inne i ditt församlingshus, de hava satt upp sina tecken såsom rätta tecken.
Супротивники Твої ревли посеред місць зборів Твого [народу], поставили знамена свої як знаки [свого панування].
5 Det var en syn, såsom när man höjer yxor mot en tjock skog.
Поводилися ніби лісоруб, що замахнувся сокирою на гущавину лісу.
6 Och alla dess snidverk hava de nu krossat med yxa och bila.
Та й тепер стесують разом різьблення [Храму] сокирами й топірцями.
7 De hava satt eld på din helgedom och oskärat ända till grunden ditt namns boning.
Вогню віддали святилище Твоє, збезчестили, із землею зрівняли помешкання імені Твого.
8 De hava sagt i sina hjärtan: »Vi vilja alldeles kuva dem.» Alla Guds församlingshus hava de bränt upp här i landet.
Промовили в серцях своїх: «Знищимо їх дотла!» Вони спалили усі місця зборів Божих на землі.
9 Våra tecken se vi icke; ingen profet finnes mer, och hos oss är ingen som vet för huru länge.
Ми не бачимо ознак Божих, немає більше пророка, і немає з нами того, хто знав би, доки так буде.
10 Huru länge, och Gud, skall ovännen få smäda och fienden oavlåtligen få förakta ditt namn?
Доки, Боже, глумитиметься супротивник? Невже вічно глузуватиме ворог з імені Твого?
11 Varför håller du tillbaka din hand, din högra hand? Drag den fram ur din barm och förgör dem.
Чому Ти стримуєш руку Свою, правицю Свою? Витягни її із пахви, вразь [їх]!
12 Gud, du är ju min konung av ålder, du är den som skaffar frälsning på jorden.
Боже, Царю мій споконвічний, що здійснюєш спасіння посеред землі!
13 Det var du som delade havet genom din makt; du krossade drakarnas huvuden mot vattnet.
Ти розділив море міццю Своєю, розтрощив голови морським чудовиськам.
14 Det var du som bräckte Leviatans huvuden och gav honom till mat åt öknens skaror.
Ти розбив голову Левіятана, віддав [його] на поживу народові пустелі.
15 Det var du som lät källa och bäck bryta fram; du lät ock starka strömmar uttorka.
Ти висікав джерело і потік, Ти висушував ріки, завжди повноводні.
16 Din är dagen, din är ock natten, du har berett ljuset och solen.
Тобі належить і день, і ніч; Ти встановив світило [небесне] й сонце;
17 Det är du som har fastställt alla jordens gränser; sommar och vinter äro skapade av dig.
Ти визначив усі межі землі, Ти створив літо й зиму.
18 Så tänk nu på huru fienden smädar HERREN, och huru ett dåraktigt folk föraktar ditt namn.
Згадай, як ганьбив ворог [Тебе], Господи, і народ безумний зневажав Твоє ім’я.
19 Lämna ej ut åt vilddjuren din turturduvas själ; förgät icke för alltid dina betrycktas liv.
Не віддавай звірам душі голубки Своєї, про життя страдників Твоїх не забувай навіки.
20 Tänk på förbundet; ty i landets smygvrår finnes fullt upp av våldsnästen.
Поглянь на Завіт [Свій], бо наповнилися темні кутки землі осередками насильства.
21 Låt icke den förtryckte vika tillbaka med blygd, låt den betryckte och den fattige lova ditt namn.
Нехай пригнічений не повертається посоромленим, пригноблений і бідний нехай прославлять ім’я Твоє.
22 Stå upp, o Gud; utför din sak. Betänk huru du varder smädad hela dagen av dåren.
Повстань, Боже, втруться в судову суперечку Свою; згадай, як ганьбить Тебе нерозумний цілий день.
23 Glöm icke bort dina ovänners rop, dina motståndares larm, som alltjämt höjes.
Не забувай крику супротивників Своїх, лементу, що його здіймають безупинно бунтівники проти Тебе.
