Psaltaren 38
1 En psalm av David; till åminnelse.
Псалом Давидів. На спомин. Господи, не докоряй мені у гніві Твоєму й не картай мене у люті Твоїй.
2 HERRE, straffa mig icke i din förtörnelse, och tukta mig icke i din vrede.
Бо стріли Твої пронизали мене й рука Твоя мене тяжко вдарила.
3 Ty dina pilar hava träffat mig, och din hand drabbar mig.
Немає [жодного] цілого місця на моєму тілі через пересердя Твоє, немає здоров’я в кістках моїх через гріх мій.
4 Det finnes intet helt på min kropp för din vredes skull, intet helbrägda i mina ben för min synds skull.
Бо беззаконня мої накрили мою голову, немов важкий тягар, тяжіють наді мною.
5 Ty mina missgärningar gå mig över huvudet; såsom en svår börda äro de mig för tunga.
Смердять, ятріють мої рани через божевілля моє.
6 Mina sår stinka och flyta för min dårskaps skull.
Похилений і занадто пригнічений, цілий день ходжу я понуро.
7 Jag går krokig och mycket lutande; hela dagen går jag sörjande.
Бо стегна мої повні палючого болю, і немає цілого місця на тілі у мене.
8 Ty mina länder äro fulla av brand, och intet helt finnes på min kropp.
Я заціпенілий і вкрай розбитий духом, волаю через стогони мого серця.
9 Jag är vanmäktig och illa sönderslagen; jag klagar för mitt hjärtas jämmers skull.
Володарю, усі бажання мої перед Тобою, і зітхання мої від Тебе не приховані.
10 Herre, du känner all min trängtan, och min suckan är dig icke fördold.
Серце моє тріпотить, сила моя полишила мене, і світла в очах моїх не стало.
11 Mitt hjärta slår häftigt, min kraft har övergivit mig; mina ögons ljus, också det är borta.
Мої друзі й приятелі уникають мене через мої побої, і близькі мої стали поодаль.
12 Mina vänner och fränder hålla sig fjärran ifrån min plåga, och mina närmaste hava ställt sig långt ifrån.
Розставляють пастки ті, хто шукає душі моєї; про загибель мою розмовляють ті, хто бажає мені зла; цілий день міркують про підступи.
13 Snaror lägga de ut, som stå efter mitt liv, och de som söka min ofärd tala vad fördärvligt är; på svek tänka de hela dagen.
А я, наче глухий, не чую, як німий, не відкриваю вуст.
14 Men jag är lik en döv, som intet hör, och lik en stum, som icke upplåter sin mun;
Я став ніби той, що не чує і в чиїх вустах немає виправдання.
15 ja, jag är lik en man som intet hör, och som icke har något gensvar i sin mun.
Та на Тебе, Господи, сподіваюся; Ти відповіси мені, мій Володарю, мій Боже!
16 Se, på dig, HERRE, hoppas jag; du skall svara, Herre, min Gud.
Бо казав я [Тобі]: «Нехай же вони не зловтішаються з мене; коли похитнулася нога моя, нехай не величаються наді мною».
17 Ty jag fruktar att de annars få glädja sig över mig, att de skola förhäva sig över mig, när min fot vacklar.
Бо я стою хитаючись, і скорбота моя завжди переді мною.
18 Ty jag är nära att falla, och min plåga är alltid inför mig;
Адже я визнаю беззаконня моє, сумую через мій гріх.
19 ja, jag måste bekänna min missgärning, och jag sörjer över min synd.
А вороги мої живі та могутні, численними стали ті, хто ненавидить мене даремно.
20 Men mina fiender få leva och äro mäktiga, och många äro de som hata mig utan sak,
Вони віддячують мені злом за добро, ворогують проти мене за те, що я прагну добра.
21 de som löna gott med ont, och som stå mig emot, därför att jag far efter det goda.
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене!
22 Övergiv mig icke, HERRE; min Gud, var icke långt ifrån mig. Skynda till min hjälp, Herre, du min frälsning.
Поспіши мені на допомогу, Володарю мій, Спасителю мій!
