Psaltaren 2

1 Varför larma hedningarna och tänka folken fåfänglighet?

Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?

2 Jordens konungar resa sig upp, och furstarna rådslå med varandra, mot HERREN och hans smorde:

Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:

3 »Låt oss slita sönder deras bojor och kasta deras band ifrån oss.»

„Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!

4 Han som bor i himmelen ler, HERREN bespottar dem.

Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!

5 Då talar han till dem i sin vrede, och i sin förgrymmelse förskräcker han dem:

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:

6 »Jag själv har insatt min konung på Sion, mitt heliga berg.»

„Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.

7 Jag vill förtälja om vad beslutet är; HERREN sade till mig: »Du är min son, jag har i dag fött dig.

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

8 Begär av mig, så skall jag giva dig hedningarna till arvedel och jordens ändar till egendom.

Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!

9 Du skall sönderslå dem med järnspira, såsom lerkärl skall du krossa dem.»

Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

10 Så kommen nu till förstånd, I konungar; låten varna eder, I domare på jorden.

А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:

11 Tjänen HERREN med fruktan, och fröjden eder med bävan.

Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!

12 Hyllen sonen, så att han icke vredgas och I förgåns på eder väg; ty snart kunde hans vrede upptändas. Saliga äro alla de som taga sin tillflykt till honom.

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!