Psaltaren 2

1 Varför larma hedningarna och tänka folken fåfänglighet?

Чому бентежаться народи і племена задумують марне?

2 Jordens konungar resa sig upp, och furstarna rådslå med varandra, mot HERREN och hans smorde:

Повстають царі землі, і можновладці гуртуються разом проти Господа й проти Його Помазанця.

3 »Låt oss slita sönder deras bojor och kasta deras band ifrån oss.»

«Розірвемо їхні кайдани, – [кажуть вони], – скинемо їхні пута!»

4 Han som bor i himmelen ler, HERREN bespottar dem.

Той, Хто сидить на небесах, сміється, Володар глузує з них.

5 Då talar han till dem i sin vrede, och i sin förgrymmelse förskräcker han dem:

Тоді Він промовить до них у гніві Своєму і полум’ям [люті] Своєї настрашить їх:

6 »Jag själv har insatt min konung på Sion, mitt heliga berg.»

«Ось Я поставив царя Мого над Сіоном, Моєю святою горою».

7 Jag vill förtälja om vad beslutet är; HERREN sade till mig: »Du är min son, jag har i dag fött dig.

Сповіщу-но я постанову Господню: Він промовив до мене: «Ти Мій Син, Я сьогодні породив Тебе.

8 Begär av mig, så skall jag giva dig hedningarna till arvedel och jordens ändar till egendom.

Проси в Мене – і Я дам Тобі народи у спадок, і володіння Твоє – аж до країв землі.

9 Du skall sönderslå dem med järnspira, såsom lerkärl skall du krossa dem.»

Ти уразиш їх жезлом залізним, як посуд, [виріб] гончаря, розіб’єш їх».

10 Så kommen nu till förstånd, I konungar; låten varna eder, I domare på jorden.

Отже, царі, схаменіться, отямтеся, судді землі!

11 Tjänen HERREN med fruktan, och fröjden eder med bävan.

Служіть Господеві зі страхом і радійте з тремтінням.

12 Hyllen sonen, så att han icke vredgas och I förgåns på eder väg; ty snart kunde hans vrede upptändas. Saliga äro alla de som taga sin tillflykt till honom.

Цілуйте Сина, щоб Він не розгнівався і щоб ви не загинули на своєму шляху, бо гнів Його спалахне вмить. Блаженні ті, хто на Нього надію покладає!