Psaltaren 147
1 Halleluja! Ja, det är gott att lovsjunga vår Gud, ja, det är ljuvligt; lovsång höves oss.
Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
2 HERREN är den som bygger upp Jerusalem, Israels fördrivna samlar han tillhopa.
Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
3 Han helar dem som hava förkrossade hjärtan, och deras sår förbinder han.
Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
4 Han bestämmer stjärnornas mängd, han nämner dem alla vid namn.
вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
5 Vår Herre är stor och väldig i kraft, hans förstånd har ingen gräns.
Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
6 HERREN uppehåller de ödmjuka, men de ogudaktiga slår han till jorden.
Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
7 Höjen sång till HERREN med tacksägelse, lovsjungen vår Gud till harpa,
Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
8 honom som betäcker himmelen med moln, honom som bereder regn åt jorden, honom som låter gräs skjuta upp på bergen,
Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
9 honom som giver föda åt djuren, åt korpens ungar som ropa.
худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
10 Han har icke sin lust i hästens styrka, hans behag står ej till mannens snabbhet.
Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
11 HERRENS behag står till dem som frukta honom, till dem som hoppas på hans nåd.
Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
12 Jerusalem, prisa HERREN; Sion, lova din Gud.
Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
13 Ty han har gjort bommarna för dina portar fasta; han har välsignat dina barn i dig.
бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
14 Han skaffar dina gränser frid, han mättar dig med bästa vete.
чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
15 Han låter sitt tal gå ut till jorden, hans ord löper åstad med hast.
посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
16 Han låter snö falla såsom ull, rimfrost strör han ut såsom aska.
Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
17 Han kastar sitt hagel såsom smulor; vem kan bestå för hans frost?
Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
18 Åter sänder han sitt ord, då smälter det frusna; sin vind låter han blåsa, då strömmar vatten.
Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
19 Han har förkunnat för Jakob sitt ord, för Israel sina stadgar och rätter.
Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
20 Så har han icke gjort för något hednafolk; och hans rätter, dem känna de icke. Halleluja!
для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
