Psaltaren 139
1 För sångmästaren; av David; en psalm. HERRE, du utrannsakar mig och känner mig.
Керівнику хору. Псалом Давидів. Господи, Ти дослідив мене й знаєш.
2 Evad jag sitter eller uppstår, vet du det; du förstår mina tankar fjärran ifrån.
Сідаю я чи встаю – Ти знаєш; Ти розумієш думки мої здалека.
3 Evad jag går eller ligger, utforskar du det, och med alla mina vägar är du förtrogen.
Ти спостерігаєш за мандрівкою моєю й відпочинком, і всі шляхи мої Тобі досконало відомі.
4 Ty förrän ett ord är på min tunga, se, så känner du, HERRE, det till fullo.
Ще немає слова на язиці у мене, а Ти, Господи, уже знаєш його досконало.
5 Du omsluter mig på alla sidor och håller mig i din hand.
Ти оточив мене ззаду й спереду і поклав долоню Свою на мене.
6 En sådan kunskap är mig alltför underbar; den är mig för hög, jag kan icke begripa den.
Дивне для мене знання [Твоє], піднесене, не можу його осягнути.
7 Vart skall jag gå för din Ande, och vart skall jag fly för ditt ansikte?
Куди піти я можу від Духа Твого? Куди втечу від обличчя Твого?
8 Fore jag upp till himmelen, så är du där, och bäddade jag åt mig i dödsriket, se, så är du ock där. (Sheol h7585)
Якщо зійду на небеса – Ти там; чи в царстві смерті влаштую собі ложе – і там Ти! (Sheol h7585)
9 Toge jag morgonrodnadens vingar, gjorde jag mig en boning ytterst i havet,
Чи піднесусь на крилах досвітньої зорі, чи поселюся на краю моря –
10 så skulle också där din hand leda mig och din högra hand fatta mig.
навіть там рука Твоя поведе мене, триматиме мене правиця Твоя.
11 Och om jag sade: »Mörker må betäcka mig och ljuset bliva natt omkring mig»,
А якщо скажу: «Напевно, темрява сховає мене і ніччю стане світло навколо мене»,
12 så skulle själva mörkret icke vara mörkt för dig, natten skulle lysa såsom dagen: ja, mörkret skulle vara såsom ljuset.
то навіть темрява не буде темною для Тебе, і ніч буде сяяти, немов день: темрява як світло [для Тебе].
13 Ty du har skapat mina njurar, du sammanvävde mig i min moders liv.
Адже Ти створив нутрощі мої, зіткав мене в утробі моєї матері.
14 Jag tackar dig för att jag är danad så övermåttan underbart; ja, underbara äro dina verk, min själ vet det väl.
Буду славити Тебе за те, що дивовижно й чудово створений я. Дивні діяння Твої, і душа моя добре це знає!
15 Benen i min kropp voro icke förborgade för dig, när jag bereddes i det fördolda, när jag bildades i jordens djup.
Не були приховані від Тебе мої кості, коли я був створений у таємниці, витканий у глибинах землі.
16 Dina ögon sågo mig, när jag ännu knappast var formad; alla mina dagar blevo uppskrivna i din bok, de voro bestämda, förrän någon av dem hade kommit.
Твої очі бачили мій зародок, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли жодного з них ще не було.
17 Huru outgrundliga äro icke för mig dina tankar, o Gud, huru stor är icke deras mångfald!
Які ж дорогі для мене думки Твої, Боже! Яка ж величезна кількість їх!
18 Skulle jag räkna dem, så vore de flera än sanden; när jag uppvaknade, vore jag ännu hos dig.
Почну лічити їх – вони численніші, ніж пісок. Коли прокидаюся, я все ще з Тобою.
19 Gud, o att du ville dräpa de ogudaktiga! Ja, måtte de blodgiriga vika bort ifrån mig,
О Боже, якби Ти знищив нечестивого! Віддаліться від мене, кровожерні!
20 de som tala om dig med ränker i sinnet, de som hava bragt dina städer i fördärv!
Вони говорять про Тебе з лукавством, супротивники Твої підносяться марно.
21 Skulle jag icke hata dem som hata dig, HERRE? Skulle jag icke känna leda vid dem som stå dig emot?
Як же не зненавидіти мені тих, хто ненавидить Тебе, Господи? Як не обридитися мені тими, хто повстає проти Тебе?
22 Jag hatar dem med starkaste hat; ja, mina fiender hava de blivit.
Ненавиджу їх повною ненавистю, вони стали мені ворогами.
23 Utrannsaka mig, Gud, och känn mitt hjärta; pröva mig och känn mina tankar,
Досліди мене, Боже, і пізнай моє серце; випробуй мене і пізнай тривожні думки мої.
24 och se till, om jag är stadd på en olycksväg, och led mig på den eviga vägen.
І подивися, чи не на хибній я дорозі, і поведи мене шляхом вічності.
