Psaltaren 122

1 En vallfartssång; av David. Jag gladdes, när man sade till mig: »Vi skola gå till HERRENS hus.»

Пісня сходження Давидова. Зрадів я, коли мені сказали: «Ходімо до дому Господнього!»

2 Våra fötter fingo träda in i dina portar, Jerusalem,

Наші ноги стоять у воротах твоїх, Єрусалиме.

3 Jerusalem, du nyuppbyggda stad, där hus sluter sig väl till hus,

Єрусалиме, що збудований щільно як місто, з’єднане в одне ціле,

4 dit stammarna draga upp, HERRENS stammar, efter lagen för Israel, till att prisa HERRENS namn.

куди піднімаються племена, Господні племена, згідно з одкровенням, [даним] Ізраїлю, щоб прославляти там ім’я Господа.

5 Ty där äro ställda domarstolar, stolar för Davids hus.

Бо там стоять престоли судні, престоли дому Давидового.

6 Önsken Jerusalem frid; ja, dem gånge väl, som älska dig.

Просіть миру для Єрусалима: «Нехай у добробуті живуть ті, хто любить тебе!

7 Frid vare inom dina murar, välgång i dina palats!

Нехай мир буде в укріпленнях твоїх і добробут – у палацах твоїх!»

8 För mina bröders och vänners skull vill jag tillsäga dig frid.

Заради братів моїх і друзів скажу я: «Мир тобі!»

9 För HERRENS, vår Guds, hus' skull vill jag söka din välfärd.

Заради дому Господа, Бога нашого, я щиро бажатиму тобі добра, [Єрусалиме]!