Psaltaren 120

1 En vallfartssång. Jag ropar till HERREN i min nöd, och han svarar mig.

Пісня сходження. У скорботі своїй я кликав до Господа, і Він відповів мені.

2 HERRE, rädda min själ från lögnaktiga läppar, från en falsk tunga.

Господи, визволи душу мою від уст неправдивих і язика віроломного.

3 Varmed bliver du lönad, både nu och allt framgent, du falska tunga?

Що тобі може дати і що ще додати віроломний язик?

4 Jo, med en våldsverkares skarpa pilar och med glödande ginstkol.

[Лише] гострі стріли воїна з розжареним вугіллям дроку!

5 Ve mig, att jag måste dväljas i Meseks land och bo ibland Kedars hyddor!

Горе мені, бо живу в Мешеху й мешкаю серед шатрів Кедару!

6 Länge nog har min själ måst bo ibland dem som hata friden.

Достатньо вже мешкала душа моя з тими, хто ненавидить мир.

7 Jag själv håller frid, men säger jag blott ett ord, äro de redo till strid.

Я – за мир, але тільки заговорю – вони [стають] на війну.