Psaltaren 104
1 Lova HERREN, min själ. HERRE, min Gud, du är hög och stor, i majestät och härlighet är du klädd.
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти звеличився, зодягнувся у славу й велич.
2 Du höljer dig i ljus såsom i en mantel, du spänner ut himmelen såsom ett tält;
Він огортається світлом, немов шатами; розстилає небеса, як покривало;
3 du timrar på vattnen dina salar, molnen gör du till din vagn, och du far fram på vindens vingar.
закладає на водах основи Своїх вишніх світлиць. Він робить хмари Своєю колісницею, крокує на крилах вітру.
4 Du gör vindar till dina sändebud, eldslågor till dina tjänare.
Він робить Своїми посланцями вітри, Своїми слугами – полум’я вогню.
5 Du grundade jorden på hennes fästen, så att hon icke vacklar till evig tid.
Він заклав землю на її основах, тому не похитнеться вона повік-віків!
6 Med djupet betäckte du henne såsom med en klädnad; uppöver bergen stodo vattnen.
Ти вкрив її безоднею, мов одягом, на горах стояли води,
7 Men för din näpst flydde de; för ljudet av ditt dunder hastade de undan.
[та] від грізного крику Твого побігли вони, від голосу грому Твого пустилися навтіки.
8 Berg höjde sig, och dalar sänkte sig, på den plats som du hade bestämt för dem.
Піднялися були в гори вони та спустилися в долини, до місця, яке Ти влаштував для них.
9 En gräns satte du, som vattnen ej fingo överskrida, så att de icke åter skulle betäcka jorden.
Ти поклав межу, яку вони не перейдуть, не вкриють вони знову землі.
10 Du lät källor flyta fram i dalarna, mellan bergen togo de sin väg.
Ти посилаєш води джерела в річища, між горами течуть вони,
11 De vattna alla markens djur, vildåsnorna släcka i dem sin törst.
напувають усіх звірів польових; [там] втамовують свою спрагу дикі віслюки.
12 Vid dem bo himmelens fåglar, från trädens grenar höja de sin röst.
При [водах] тих живуть птахи небесні, з-поміж гілля подають голос.
13 Du vattnar bergen från dina salar, jorden mättas av den frukt du skapar.
Він напуває гори з вишніх світлиць Своїх. Від плоду діянь Твоїх насичується земля.
14 Du låter gräs skjuta upp för djuren och örter till människans tjänst. Så framalstrar du bröd ur jorden
Ти вирощуєш траву для худоби й збіжжя для потреб людини, щоб вивести їжу із землі,
15 och vin, som gläder människans hjärta; så gör du hennes ansikte glänsande av olja, och brödet styrker människans hjärta.
і вино, що серце людське веселить, щоб сяяло обличчя від олії і хлібом зміцнилося серце людини.
16 HERRENS träd varda ock mättade, Libanons cedrar, som han har planterat;
Насичуються дерева Господні, кедри ліванські, які Він насадив.
17 fåglarna bygga där sina nästen, hägern gör sitt bo i cypresserna.
Там птахи в’ють гнізда, домівка лелеки – на кипарисах.
18 Stenbockarna hava fått de höga bergen, klyftorna är klippdassarnas tillflykt.
Високі гори диким козлам належать, скелі – притулок даманів.
19 Du gjorde månen till att bestämma tiderna; solen vet stunden då den skall gå ned.
Він створив місяць, щоб час визначати; сонце знає, коли йому заходити.
20 Du sänder mörker, och det bliver natt; då komma alla skogens djur i rörelse,
Ти наводиш темряву, і настає ніч, коли рухаються всі звірі лісові.
21 de unga lejonen ryta efter rov och begära sin föda av Gud.
Молоді леви ричать за здобиччю, просячи собі у Бога їжу.
22 Solen går upp; då draga de sig tillbaka och lägga sig ned i sina kulor.
Сходить сонце – вони збираються разом і лягають у своє лігво.
23 Människan går då ut till sin gärning och till sitt arbete intill aftonen.
Людина виходить на свою працю й на роботу свою аж до вечора.
24 Huru mångfaldiga äro icke dina verk, o HERRE! Med vishet har du gjort dem alla. Jorden är full av vad du har skapat.
Які численні діяння Твої, Господи! Усе Ти мудро створив; земля наповнена створіннями Твоїми.
25 Se ock havet, det stora ock vida: ett tallöst vimmel rör sig däri, djur både stora och små.
Ось море велике й просторе, там живина кишить без ліку, живі істоти – малі й великі.
26 Där gå skeppen sin väg fram, Leviatan, som du har skapat att leka däri.
Там ходять кораблі, там цей Левіятан, якого Ти створив, щоб бавився він у морі.
27 Alla vänta de efter dig, att du skall giva dem deras mat i rätt tid.
Усі вони очікують від Тебе, що Ти даси їм їжу своєчасно.
28 Du giver dem, då samla de in; du upplåter din hand, då varda de mättade med goda håvor.
Ти даєш їм – вони приймають, відкриваєш руку Твою – насичуються благом.
29 Du fördöljer ditt ansikte, då förskräckas de; du tager bort deras ande, då förgås de och vända åter till sitt stoft igen.
Сховаєш обличчя Своє – вони бентежаться. Забираєш дух їхній – гинуть і повертаються в порох [земний].
30 Du sänder ut din ande, då varda de skapade, och du förnyar jordens anlete.
Пошлеш духа Свого – вони створюються, і Ти оновлюєш обличчя землі.
31 HERRENS ära förblive evinnerligen; må HERREN glädja sig över sina verk,
Нехай буде слава Господня навіки, нехай радіє Господь діянням Своїм!
32 han som skådar på jorden, och hon bävar, han som rör vid bergen, och de ryka.
Він погляне на землю, і вона затремтить; торкнеться до гір, і вони задимлять.
33 Jag vill sjunga till HERRENS ära, så länge jag lever; jag vill lovsjunga min Gud, så länge jag är till.
Я співатиму Господеві[усе] життя моє; співатиму Богові моєму, поки існую.
34 Mitt tal behage honom väl; må jag själv få glädja mig i HERREN.
Нехай буде приємним Йому мій роздум: я радітиму в Господі.
35 Men må syndare försvinna ifrån jorden och inga ogudaktiga mer vara till. Lova HERREN, min själ Halleluja!
Нехай згинуть грішники із землі й нечестивих більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!
