Ordspråksboken 5
1 Min son, akta på min vishet, böj ditt öra till mitt förstånd,
Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
2 så att du bevarar eftertänksamhet och låter dina läppar taga kunskap i akt.
щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 Se, av honung drypa en trolös kvinnas läppar, och halare än olja är hennes mun.
Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
4 Men på sistone bliver hon bitter såsom malört och skarp såsom ett tveeggat svärd.
та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)
6 Livets väg vill hon ej akta på; hennes stigar äro villostigar, fastän hon ej vet det.
Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Så hören mig nu, I barn, och viken icke ifrån min muns tal.
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 Låt din väg vara fjärran ifrån henne, och nalkas icke dörren till hennes hus.
віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 Må du ej åt andra få offra din ära, ej dina år åt en som hämnas grymt;
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 må icke främmande få mätta sig av ditt gods och dina mödors frukt komma i en annans hus,
щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
11 så att du själv på sistone måste sucka, när ditt hull och ditt kött är förtärt.
І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 och säga: »Huru kunde jag så hata tuktan, huru kunde mitt hjärta så förakta tillrättavisning!
і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
13 Varför lyssnade jag icke till mina lärares röst, och böjde icke mitt öra till dem som ville undervisa mig?
І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
14 Föga fattas nu att jag har drabbats av allt vad ont är, mitt i församling och menighet.
Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
15 Drick vatten ur din egen brunn det vatten som rinner ur din egen källa.
Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
16 Icke vill du att dina flöden skola strömma ut på gatan, dina vattenbäckar på torgen?
чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 Nej, dig allena må de tillhöra, och ingen främmande jämte dig.
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Din brunn må vara välsignad, och av din ungdoms hustru må du hämta din glädje;
Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 hon, den älskliga hinden, den täcka gasellen, hennes barm förnöje dig alltid, i hennes kärlek finne du ständig din lust.
вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 Min son, icke skall du hava din lust i en främmande kvinna? Icke skall du sluta din nästas hustru i din famn?
І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 Se, för HERRENS ögon ligga var människas vägar blottade, och på alla hennes stigar giver han akt.
Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
22 Den ogudaktige fångas av sina egna missgärningar och fastnar i sin egen synds snaror.
власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
23 Han måste dö, därför att han icke lät tukta sig; ja, genom sin stora dårskap kommer han på fall.
помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
