Job 20
1 Därefter tog Sofar från Naama till orda och sade:
І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:
2 På sådant tal giva mina tankar mig ett svar, än mer, då jag nu är så upprörd i mitt inre.
„Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!
3 Smädlig tillrättavisning måste jag höra, och man svarar mig med munväder på förståndigt tal.
Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
4 Vet du då icke att så har varit från evig tid, från den stund då människor sattes på jorden:
Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —
5 att de ogudaktigas jubel varar helt kort och den gudlöses glädje ett ögonblick?
то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?
6 Om än hans förhävelse stiger upp till himmelen och hans huvud når intill molnen,
Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,
7 Så förgås han dock för alltid och aktas lik sin träck; de som sågo honom måste fråga: »Var är han?»
проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
8 Lik en dröm flyger han bort, och ingen finner honom mer; han förjagas såsom en syn om natten.
Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:
9 Det öga som såg honom ser honom icke åter, och hans plats får ej skåda honom mer.
його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...
10 Hans barn måste gottgöra hans skulder till de arma, hans händer återbära hans vinning.
Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.
11 Bäst ungdomskraften fyller hans ben, skall den ligga i stoftet med honom.
Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!
12 Om än ondskan smakar ljuvligt i hans mun, så att han gömmer den under sin tunga,
Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,
13 är rädd om den och ej vill gå miste därom, utan håller den förvarad inom sin gom,
над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —
14 så förvandlas denna kost i hans inre, bliver huggormsetter i hans liv.
то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!
15 Den rikedom han har slukat måste han utspy; av Gud drives den ut ur hans buk.
Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.
16 Ja, huggormsgift kommer han att dricka, av etterormens tunga bliver han dräpt.
Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!
17 Ingen bäck får vederkvicka hans syn, ingen ström med flöden av honung och gräddmjölk.
Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.
18 Sitt fördärv måste han återbära, han får ej njuta därav; hans fröjd svarar ej mot den rikedom han har vunnit.
Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.
19 Ty mot de arma övade han våld och lät dem ligga där; han rev till sig hus som han ej kan hålla vid makt.
Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
20 Han visste ej av någon ro för sin buk, men han skall icke rädda sig med sina skatter.
Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
21 Intet slapp undan hans glupskhet, därför äger och hans lycka intet bestånd.
Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:
22 Mitt i hans överflöd påkommer honom nöd, och envar eländig vänder då mot honom sin hand.
за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!
23 Ja, så måste ske, för att hans buk må bliva fylld; sin vredes glöd skall Gud sända över honom och låta den tränga såsom ett regn in i hans kropp.
Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.
24 Om han flyr undan för vapen av järn, så genomborras han av kopparbågens skott.
Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.
25 När han då drager i pilen och den kommer ut ur hans rygg, när den ljungande udden kommer fram ur hans galla, då falla dödsfasorna över honom.
Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!
26 Idel mörker är förvarat åt hans skatter; till mat gives honom eld som brinner utan pust, den förtär vad som är kvar i hans hydda.
При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.
27 Himmelen lägger hans missgärning i dagen, och jorden reser sig upp emot honom.
Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —
28 Vad som har samlats i hans hus far åter sin kos, likt förrinnande vatten, på vredens dag.
урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.
29 Sådan lott får en ogudaktig människa av Gud, sådan arvedel har av Gud blivit bestämd åt henne.
Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“
