Job 14
1 Människan, av kvinna född, lever en liten tid och mättas av oro;
Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:
2 lik ett blomster växer hon upp och vissnar bort, hon flyr undan såsom skuggan och har intet bestånd.
вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.
3 Och till att vakta på en sådan upplåter du dina ögon, ja, du drager mig till doms inför dig.
І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!
4 Som om en ren skulle kunna framgå av en oren! Sådant kan ju aldrig ske.
Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!
5 Äro nu människans dagar oryggligt bestämda, hennes månaders antal fastställt av dig, har du utstakat en gräns som hon ej kan överskrida,
Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —
6 vänd då din blick ifrån henne och unna henne ro, låt henne njuta en dagakarls glädje av sin dag.
відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.
7 För ett träd finnes ju kvar något hopp; hugges det än ned, kan det åter skjuta skott, och telningar behöva ej fattas därpå.
Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;
8 Om än dess rot tynar hän i jorden och dess stubbe dör bort i mullen,
якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,
9 så kan det grönska upp genom vattnets ångor och skjuta grenar lik ett nyplantat träd.
то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!
10 Men om en man dör, så ligger han där slagen; om en människa har givit upp andan, var finnes hon då mer?
А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?
11 Såsom när vattnet har förrunnit ur en sjö, och såsom när en flod har sinat bort och uttorkat,
Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,
12 så ligger mannen där och står ej mer upp, han vaknar icke åter, så länge himmelen varar; aldrig väckes han upp ur sin sömn.
так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.
13 Ack, att du ville gömma mig i dödsriket, fördölja mig, till dess din vrede hade upphört, staka ut för mig en tidsgräns och sedan tänka på mig -- (Sheol h7585)
О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав! (Sheol h7585)
14 fastän ju ingen kan få liv, när han en gång är död! Då skulle jag hålla min stridstid ut, ända till dess att min avlösning komme.
Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!
15 Du skulle då ropa på mig, och jag skulle svara dig; efter dina händers verk skulle du längta;
Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,
16 ja, du skulle då räkna mina steg, du skulle ej akta på min synd.
бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —
17 I en förseglad pung låge då min överträdelse, och du överskylde min missgärning.
провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.
18 Men såsom själva berget faller och förvittrar, och såsom klippan flyttas ifrån sin plats,
Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,
19 såsom stenar nötas sönder genom vattnet, och såsom mullen sköljes bort av dess flöden, så gör du ock människans hopp om intet.
каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.
20 Du slår henne ned för alltid, och hon far hädan; du förvandlar hennes ansikte och driver henne bort.
Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.
21 Om hennes barn komma till ära, så känner hon det icke; om de sjunka ned till ringhet, så aktar hon dock ej på dem.
Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.
22 Hennes kropp känner blott sin egen plåga, hennes själ blott den sorg hon själv får förnimma.
Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.
