Job 12
1 Därefter tog Job till orda och sade:
А Йов відповів та й сказав:
2 Ja, visst ären I det rätta folket, och med eder kommer visheten att dö ut!
„Справді, — то ж ви́ тільки люди, і мудрість із вами помре́!
3 Dock, jämväl jag har förstånd så gott som I, icke står jag tillbaka för eder; ty vem är den som ej begriper slikt?
Таж і я маю розум, як ви, — я не нижчий від вас! І в ко́го немає такого, як це?
4 Så måste jag då vara ett åtlöje för min vän, jag som fick svar, så snart jag ropade till Gud; man ler åt en som är rättfärdig och ostrafflig!
Посміхо́вищем став я для друга свого, я, що кли́кав до Бога, і Він мені відповіда́в, — посміхо́вищем став справедливий, невинний.
5 Ja, med förakt ses olyckan av den som står säker; förakt väntar dem vilkas fötter vackla.
Нещасли́вцю погорда, — на думку спокійного, — пригото́влена для спотика́ння ноги́!
6 Men förhärjares hyddor åtnjuta frid, och trygghet få sådana som trotsa Gud, de som hava sin gud i sin hand.
Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гніви́ть, у то́го, хто ніби то Бога прова́дить рукою своєю.
7 Men fråga du boskapen, den må undervisa dig, och fåglarna under himmelen, de må upplysa dig;
Але запитай хоч худо́бу — і навчить тебе, і пта́ство небесне — й тобі розповість.
8 eller tala till jorden, hon må undervisa dig, fiskarna i havet må giva dig besked.
Або говори до землі — й вона ви́вчить тебе, і розкажуть тобі риби мо́рські.
9 Vem kan icke lära genom allt detta att det är HERRENS hand som har gjort det?
Хто б із цьо́го всього́ не пізнав, що Господня рука це вчинила?
10 I hans han är ju allt levandes själ och alla mänskliga varelsers anda.
Що в Ньо́го в руці душа всього живого й дух кожного лю́дського тіла?
11 Skall icke öra pröva orden, likasom munnen prövar matens smak?
Чи ж не ухо слова́ розбирає, піднебі́ння ж смакує для себе пожи́ву?
12 Vishet tillkommer ju de gamle och förstånd dem som länge hava levat.
Мудрість — у ста́рших, бо до́вгість днів — розум.
13 Hos Honom finnes vishet och makt, hos honom råd och förstånd.
Мудрість та сила — у Нього, Його рада та розум.
14 Se, vad han river ned, det bygges ej upp; för den han spärrar inne kan ingen upplåta.
Ось Він зруйнує — й не буде воно відбудо́ване, замкне́ чоловіка — й не буде він ви́пущений.
15 Han håller vattnen tillbaka -- se, se då bliver där torrt, han släpper dem lösa, då fördärva de landet.
Ось Він стримає во́ди — і висохнуть, Він їх пустить — то землю вони переве́рнуть.
16 Hos honom är kraft och klokhet, den förvillade och förvillaren äro båda i hans hand.
В Нього сила та за́дум, у Нього заблу́джений і той, хто призво́дить до блу́ду.
17 Rådsherrar utblottar han, han för dem i landsflykt, och domare gör han till dårar.
Він уво́дить у по́милку ра́дників, і обезу́млює су́ддів,
18 Han upplöser konungars välde och sätter fångbälte om deras höfter.
Він розв'язує пу́та царів і припері́зує по́яса на їхні сте́гна.
19 Präster utblottar han, han för dem i landsflykt, och de säkrast rotade kommer han på fall.
Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
20 Välbetrodda män berövar han målet och avhänder de äldste deras insikt.
Він надійним уста́ відіймає й забирає від ста́рших розумність.
21 Han utgjuter förakt över furstar och lossar de starkes gördel.
На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
22 Han blottar djupen, så att de ej höljas av mörker, dödsskuggan drager han fram i ljuset.
Відкриває Він речі глибокі із те́мряви, а темне прова́дить на світло.
23 Han låter folkslag växa till -- och förgör dem; han utvidgar deras gränser, men för dem sedan bort.
Він робить наро́ди поту́жними — й знову їх нищить, Він наро́ди поши́рює, й потім виво́дить в неволю.
24 Stamhövdingar i landet berövar han förståndet, han leder dem vilse i väglösa ödemarker.
Відіймає Він розум в наро́дніх голі́в на землі та блука́ти їх змушує по бездоро́жній пусте́лі, —
25 De famla i mörkret och hava intet ljus, han kommer dem att ragla såsom druckna.
вони ходять навпо́мацки в те́мряві темній, і Він упроваджує їх в блукани́ну, мов п'я́ного!
