Jakobsbrevet 4
1 Varav uppkomma strider, och varav tvister bland eder? Månne icke av de lustar som föra krig i eder lemmar?
Звідки війни та конфлікти між вами? Хіба не з ваших задоволень, які воюють у ваших тілах?
2 I ären fulla av begärelser, men haven dock intet; I dräpen och hysen avund, men kunnen dock intet vinna; och så tvisten och striden I. I haven intet, därför att I icke bedjen.
Ви бажаєте, але не маєте, вбиваєте й заздрите, та не можете отримати, б’єтеся й конфліктуєте. Ви не маєте, тому що не просите,
3 Dock, I bedjen, men I fån intet, ty I bedjen illa, nämligen för att kunna i edra lustar förslösa vad I fån.
[або] просите й не отримуєте, бо погано просите, щоб лише задовольнити свої бажання.
4 I trolösa avfällingar, veten I då icke att världens vänskap är Guds ovänskap? Den som vill vara världens vän, han bliver alltså Guds ovän.
Перелюбниці, хіба ви не знаєте, що дружба зі світом – це ворожнеча з Богом? Якщо хтось хоче бути другом світу, той стає ворогом Бога.
5 Eller menen I att detta är ett tomt ord i skriften: »Med svartsjuk kärlek trängtar den Ande som han har låtit taga sin boning i oss»?
Чи ви думаєте, що Писання даремно каже: «Він із заздрістю прагне духа, якого оселив у нас?»
6 Men så mycket större är den nåd han giver; därför heter det: »Gud står emot de högmodiga, men de ödmjuka giver han nåd.»
Але Він дає нам ще більшу благодать. Тому каже: «Бог противиться гордим, а смиренним виявляє милість».
7 Så varen nu Gud underdåniga, men stån emot djävulen, så skall han fly bort ifrån eder.
Тож підкоріться Богові. Противтеся дияволу, і він втече від вас.
8 Nalkens Gud, så skall han nalkas eder. Renen edra händer, I syndare, och gören edra hjärtan rena, I människor med delad håg.
Наблизьтеся до Бога, і Він наблизиться до вас. Вимийте руки, грішники, і ви, двоєдушні, очистіть ваші серця.
9 Kännen edert elände och sörjen och gråten. Edert löje vände sig i sorg och eder glädje i bedrövelse.
Журіться, сумуйте й плачте. Нехай ваш сміх обернеться на плач, а радість – на скорботу.
10 Ödmjuken eder inför Herren, så skall han upphöja eder.
Смиріться перед Господом, і Він піднесе вас.
11 Förtalen icke varandra, mina bröder. Den som förtalar en broder eller dömer sin broder, han förtalar lagen och dömer lagen. Men dömer du lagen, så är du icke en lagens görare, utan dess domare.
Брати, не обмовляйте одне одного. Хто обмовляє брата або осуджує його, обмовляє Закон і осуджує Закон. А якщо ти осуджуєш Закон, [то] ти не виконавець Закону, а суддя.
12 En är lagstiftaren och domaren, han som kan frälsa och kan förgöra. Vem är då du som dömer din nästa?
Є [тільки] один Законодавець і Суддя, спроможний спасти й знищити. А ти хто такий, щоб осуджувати ближнього?
13 Hören nu, I som sägen: »I dag eller i morgon vilja vi begiva oss till den och den staden, och där vilja vi uppehålla oss ett år och driva handel och skaffa oss vinning» --
Тепер слухайте ви, що кажете: «Сьогодні або завтра ми підемо до певного міста, перебудемо там рік, будемо торгувати та заробляти».
14 I veten ju icke vad som kan ske i morgon. Ty vad är edert liv? En rök ären I, som synes en liten stund, men sedan försvinner.
Ви, які не знаєте, що [буде] завтра! Що таке ваше життя? Адже ви як пара, яка з’являється на мить, а потім зникає.
15 I borden fastmera säga: »Om Herren vill, och vi får leva, skola vi göra det, eller det.»
Натомість ви мали б казати: «Якщо Господь захоче, ми будемо живі й зробимо те чи інше».
16 Men nu talen I stora ord i eder förmätenhet. All sådan stortalighet är ond.
А зараз ви вихваляєтеся у ваших гордощах. Усе це вихваляння – зло.
17 Alltså, den som förstår att göra vad gott är, men icke gör det, för honom bliver detta till synd.
Отже, хто знає, як робити добро, та не робить його, той грішить.
