1 Korinthierbrevet 13
1 Om jag talade både människors och änglars tungomål, men icke hade kärlek, så vore jag allenast en ljudande malm eller en klingande cymbal.
Якби я розмовляв людськими та ангельськими мовами, але не мав би любові, то був би як мідний гонг, що відлунює, або кимвал, що бряжчить.
2 Och om jag hade profetians gåva och visste alla hemligheter och ägde all kunskap, och om jag hade all tro, så att jag kunde förflytta berg, men icke hade kärlek, så vore jag intet.
І якби я мав [дар] пророцтва та розумів усі таємниці й знання, і якби мав таку віру, що міг би гори пересувати, але не мав би любові, – то я ніщо.
3 Och om jag gåve bort allt vad jag ägde till bröd åt de fattiga, ja, om jag offrade min kropp till att brännas upp, men icke hade kärlek, så vore detta mig till intet gagn.
І якби я роздав усе своє майно й віддав власне тіло на спалення, але не мав би любові, то не матиму жодної користі.
4 Kärleken är tålig och mild. Kärleken avundas icke, kärleken förhäver sig icke, den uppblåses icke.
Любов терпляча, любов лагідна, вона не заздрить, не вихваляється, не зазнається.
5 Den skickar sig icke ohöviskt, den söker icke sitt, den förtörnas icke, den hyser icke agg för en oförrätts skull.
Не поводиться непристойно, не шукає власної вигоди, не гнівається, не задумує лихого.
6 Den gläder sig icke över orättfärdigheten, men har sin glädje i sanningen.
Не радіє з неправди, а радіє істині.
7 Den fördrager allting, den tror allting, den hoppas allting, den uthärdar allting.
Завжди захищає, завжди вірить, завжди сподівається, завжди все перетерпить.
8 Kärleken förgår aldrig. Men profetians gåva, den skall försvinna, och tungomålstalandet, det skall taga slut, och kunskapen, den skall försvinna.
Любов ніколи не згасає. Хоча пророцтва закінчаться, мови припиняться, а пізнання зникне.
9 Ty vår kunskap är ett styckverk, och vårt profeterande är ett styckverk;
Адже ми знаємо частково й пророкуємо частково,
10 men när det kommer, som är fullkomligt, då skall det försvinna, som är ett styckverk.
але коли прийде те, що досконале, то часткове припиниться.
11 När jag var barn, talade jag såsom ett barn, mitt sinne var såsom ett barns, jag hade barnsliga tankar; men sedan jag blev man, har jag lagt bort vad barnsligt var.
Коли я був дитиною, то говорив як дитина, розумів як дитина й думав як дитина. А коли я став чоловіком, то позбувся того, що дитяче.
12 Nu se vi ju på ett dunkelt sätt, såsom i en spegel, men då skola vi se ansikte mot ansikte. Nu är min kunskap ett styckverk, men då skall jag känna till fullo, såsom jag själv har blivit till fullo känd.
Адже зараз ми бачимо, наче в дзеркалі, нечітко, тоді ж [побачимо] віч-на-віч. Зараз розумію частково, а тоді пізнаю повністю, як і я був пізнаний повністю.
13 Så bliva de då beståndande, tron, hoppet, kärleken, dessa tre; men störst bland dem är kärleken.
Нині ж залишаються ці три: віра, надія та любов. Але найбільшою з них є любов.
