Psaltaren 94
1 Herre Gud, hvilkom hämnden tillhörer; Gud, hvilkom hämnden tillhörer, bete dig.
Бог помсти — Господь, Бог помсти з'явився, —
2 Upphöj dig, du verldenes domare; vedergäll dem högfärdigom det de förtjena.
піднеси́ся, о Су́дде землі, бундю́чним запла́ту віддай!
3 Herre, huru länge skola de ogudaktige, huru länge skola de ogudaktige pråla;
Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втіша́тися будуть?
4 Och så högmodeliga tala; och alle ogerningsmän så berömma sig?
Доки бу́дуть верзти́, говорити бундю́чно, доки будуть пиша́тись злочинці?
5 Herre, de förtrycka ditt folk, och plåga ditt arf.
Вони тиснуть наро́д Твій, о Господи, а спадок Твій вони му́чать.
6 Enkor och främlingar dräpa de, och faderlösa döda de;
Вдову́ та чужи́нця вбивають вони, і мордують сирі́т
7 Och säga: Herren ser det intet; och Jacobs Gud aktar det intet.
та й говорять: „Не бачить Господь, і не завва́жить Бог Яковів“.
8 Märker dock, I galne ibland folket; och I dårar, när viljen I vise varda?
Зрозумійте це ви, нерозумні в наро́ді, а ви, убогі на розум, коли набере́теся глу́зду?
9 Den der örat planterat hafver, skulle han icke höra? Den der ögat gjort hafver, skulle han icke se?
Хіба Той, що ухо щепи́в, — чи Він не почує? Хіба Той, що око створи́в, — чи Він не побачить?
10 Den der Hedningarna näpser, skulle han icke straffa? den der menniskorna lärer hvad de veta.
Хіба Той, що карає наро́ди, — чи Він не скарта́є, Він, що навчає люди́ну знання́?
11 Men Herren vet menniskornas tankar, att de fåfängelige äro.
Господь знає всі лю́дські думки́, що марно́та вони!
12 Säll är den som du, Herre, tuktar, och lärer honom genom din lag;
Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Зако́ну Свого навчаєш його́,
13 Att han tålamod hafva må, då illa går; tilldess dem ogudaktiga grafven beredd varder.
щоб його заспоко́їти від лиходе́ння, аж поки не ви́копана буде яма безбожному,
14 Ty Herren skall icke förkasta sitt folk, eller öfvergifva sitt arf.
бо Господь не опустить наро́ду Свого, а спа́дку Свого не поли́шить,
15 Ty rätt måste dock blifva rätt; och thy måste all from hjerta tillfalla.
бо до праведности суд пове́рнеться, а за ним — всі невинного серця!
16 Ho står med mig emot de onda? Ho träder till mig emot de ogerningsmän?
Хто встане зо мною навпроти злости́вих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
17 Om Herren icke hulpe mig, så låge min själ fulltnär uti det stilla.
Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя тро́хи була́ б не лягла́ в царство смерти!
18 Jag sade: Min fot hafver stapplat; men din nåd, Herre, uppehöll mig.
Коли я кажу: „Похитнулась нога моя“, то, Господи, милість Твоя підпира́є мене!
19 Jag hade mycket bekymmer i mitt hjerta; men din tröst gladde mina själ.
Коли мої думки́ болючі в нутрі́ моїм мно́жаться, то розради Твої веселять мою душу!
20 Du kommer ju aldrig öfverens med dem skadeliga stolenom, som lagen illa uttyder.
Чи престол беззако́ния з Тобою з'єдна́ється, той, що гріх учиняє над право?
21 De rusta sig emot dens rättfärdigas själ, och fördöma oskyldigt blod.
Збираються проти душі справедли́вого, і чисту кров винува́тять.
22 Men Herren är mitt beskärm, min Gud är mitt hopps tröst.
І Господь став для мене тверди́нею, і мій Бог став за скелю приту́лку мого,
23 Och han skall vedergälla dem deras orätt, och skall förgöra dem för deras ondskos skull; Herren, vår Gud, skall förgöra dem.
і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!
