Psaltaren 77
1 En Psalm Assaphs, för Jeduthun, till att föresjunga. Jag ropar med mine röst till Gud; till Gud ropar jag, och han hörer mig.
Керівнику хору, Єдутуну. Псалом Асафів. Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене.
2 Uti mine nöds tid söker jag Herran; min hand är om nattena uträckt, och håller intet upp; ty min själ vill sig icke trösta låta.
У день скорботи моєї я шукав Володаря; [цілу] ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи.
3 När jag bedröfvad är, så tänker jag uppå Gud; när mitt hjerta i ångest är, så talar jag. (Sela)
Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. (Села)
4 Min ögon håller du, att de vaka. Jag är så vanmägtig, att jag icke tala kan.
Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити.
5 Jag tänker uppå den gamla tiden, på de förra år.
Подумав я про дні давноминулі, про роки давні.
6 Jag tänker om nattena på mitt strängaspel, och talar med mino hjerta; min ande ransakar.
Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується:
7 Månn då Herren förkasta evinnerliga; och ingen nåd mer bevisa?
Невже навіки покинув [нас] Володар і більше не буде прихильним?
8 Är det så alldeles ute med hans godhet; och hafver tillsägelsen en ända?
Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на [всі] наступні покоління?
9 Hafver då Gud förgätit att vara nådelig; och tillyckt sina barmhertighet för vredes skull? (Sela)
Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? (Села)
10 Men dock sade jag: Dermed qväl jag mig sjelf; den Högstas högra hand kan all ting förvandla.
Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив [дію] правиці Своєї щодо нас».
11 Derföre tänker jag uppå Herrans gerningar; ja, jag tänker uppå din förra under;
Згадаю я про діяння Господа; нагадаю-но собі про чудеса стародавні.
12 Och talar om all din verk, och säger om din anslag:
Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду.
13 Gud, din väg är helig; hvar är en så mägtig Gud, såsom du, Gud, äst?
Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як [наш] Бог?
14 Du äst den Gud, som under gör; du hafver bevisat dina magt ibland folken.
Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів.
15 Du hafver förlossat ditt folk väldeliga, Jacobs barn och Josephs. (Sela)
Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. (Села)
16 Vattnen sågo dig, Gud, vattnen sågo dig, och ängslades; och djupen stormade.
Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні.
17 De tjocke skyar utgöto vatten; skyarna dundrade, och skotten foro deribland.
Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися.
18 Det dundrade i himmelen, ditt ljungande lyste på jordene; jorden rördes och bäfvade deraf.
Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася.
19 Din väg var i hafvet, och din stig i stort vatten; och man fann dock intet din fotspår.
Шлях Твій [пролягав] через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно.
20 Du förde ditt folk, såsom en fårahjord, genom Mose och Aaron.
Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона.
