Psaltaren 63

1 En Psalm Davids, då han var i Juda öken. Gud, du äst min Gud, bittida vakar jag upp till dig. Min själ törstar efter dig, mitt kött längtar efter dig, uti ett torrt och törstigt land, der intet vatten är.

Псалом Давидів, коли він був у пустелі Юдейській. Боже, Ти – мій Бог, Тебе я пристрасно шукаю. Душа моя спрагла Тебе, тіло моє тужить за Тобою у землі висохлій і виснаженій, де немає води.

2 Der ser jag efter dig i dinom helgedom, att jag måtte skåda dina magt och äro.

Так я споглядав Тебе у святилищі, щоб побачити могутність Твою і славу.

3 Ty din godhet är bättre än lif. Mine läppar prisa dig.

Бо милість Твоя краща від [самого] життя, [тому] вуста мої хвалитимуть Тебе.

4 Der ville jag gerna lofva dig i mina lifsdagar, och upplyfta mina händer, i ditt Namn.

Я благословлятиму Тебе, поки житиму, в ім’я Твоє піднесу мої руки.

5 Det vore mins hjertas fröjd och lust, då jag dig med gladom mun lofva skulle.

Неначе лоєм і олією, насичується душа моя, і вуста мої радісно прославляють Тебе,

6 När jag mig i säng lägger, så tänker jag uppå dig; när jag uppvaknar, så talar jag om dig.

коли я згадую Тебе на моєму ложі, у нічні години роздумую про Тебе.

7 Ty du äst min hjelpare, och under dina vingars skugga vill jag fröjda mig.

Бо Ти був мені допомогою, і в тіні Твоїх крил я радітиму.

8 Min själ håller sig intill dig; din högra hand uppehåller mig.

Прилинула до Тебе душа моя, правиця ж Твоя підтримує мене.

9 Men de stå efter mina själ, till att öfverfalla mig; de måste under jordena nederfara.

А ті, хто прагне загибелі для душі моєї, нехай зійдуть у глибини землі.

10 De måste falla i svärd, och räfvomen till lott blifva.

Нехай віддані мечу, вони стануть здобиччю лисиць.

11 Men Konungen fröjdar sig i Gudi; den vid honom svär, han skall prisad varda; ty de lögnmunnar skola tillstoppade varda.

Цар же нехай радіє Богом, нехай прославляють Його всі, хто Ним присягає, та замовкнуть вуста тих, хто промовляє неправду.