Psaltaren 34
1 En Psalm Davids, då han förvandlade sitt ansigte för Abimelech, den honom ifrå sig dref, och han gick sin väg. Jag vill lofva Herran i allom tid; hans lof skall alltid vara i minom mun.
Давидів, коли він удавав був причи́нного перед Авімелехом, що вигнав його, і той пішов. Я благословля́тиму Господа кожного ча́су, хвала́ Йому за́всіди в у́стах моїх!
2 Min själ skall berömma sig af Herranom, att de elände skola höra det, och glädja sig.
Душа моя буде хвалитися Господом, — хай це почують слухня́ні, і нехай звеселяться!
3 Priser med mig Herran, och låter oss med hvarannan upphöja hans Namn.
Зо мною звели́чуйте Господа, і підносьте Ім'я́ Його ра́зом!
4 Då jag sökte Herran, svarade han mig, och frälste mig utur all min fruktan.
Шукав я був Господа, — і Він озвався до мене, і від усіх небезпе́к мене ви́зволив.
5 De som uppå honom se, de varda upplyste, och deras ansigte varder icke till skam.
Приглядайтесь до Нього — й зася́єте, і не посоро́мляться ваші обличчя!
6 De denne elände ropade, hörde honom Herren; och halp honom utur all hans nöd.
Цей убогий взивав, — і Господь його ви́слухав, і від усіх його бід його ви́зволив.
7 Herrans Ängel lägrar sig omkring dem som frukta honom, och hjelper dem ut.
Ангол Господній табо́ром стає кругом тих, хто боїться його́, — і визво́лює їх.
8 Smaker och ser, huru ljuflig Herren är; säll är den som tröster uppå honom.
Скушту́йте й побачте, який добрий Госпо́дь, блаженна люди́на, що надію на Нього кладе́!
9 Frukter Herran, I hans helige; ty de som frukta honom, de hafva ingen brist.
Бійтеся Господа, всі святії Його, бо ті, що бояться Його, недостатку не мають!
10 De rike skola törstige vara och hungra; men de som Herran söka, hafva ingen brist på något godt.
Левчуки́ бідні й голодні, а ті, хто пошукує Господа, недостатку не чують в усьому добрі́.
11 Kommer hit, barn, hörer mig; jag vill lära eder Herrans fruktan.
Ходіть, діти, послухайте мене, — стра́ху Господнього я вас навчу!
12 Hvilken är den som ett godt lefvande begärar, och gerna goda dagar hade?
Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро́?
13 Bevara dina tungo för det ondt är, och dina läppar, att de intet bedägeri tala.
Свого язика́ бережи від лихого, а уста свої — від гово́рений пі́дступу.
14 Låt af det onda, och gör det goda; sök friden, och far efter honom.
Відступися від злого і добре чини, миру шукай і женися за ним!
15 Herrans ögon se uppå de rättfärdiga, och hans öron på deras ropande.
Очі Господні на праведних, уші ж Його — на їхній зойк,
16 Men Herrans ansigte står öfver dem som ondt göra, så att han utskrapar deras åminnelse af jordene.
Господнє лице — на злочинців, щоб ви́нищити їхню пам'ять з землі.
17 Då de rättfärdige ropa, så hörer Herren; och hjelper dem utur alla deras nöd.
Коли пра́ведні кли́чуть, то їх чує Господь, і з усіх утисків їхніх визво́лює їх.
18 Herren är hardt när dem som ett förbråkadt hjerta hafva; och hjelper dem som ett bedröfvadt mod hafva.
Господь зламаносе́рдим близьки́й, і впоко́рених духом спасає.
19 Den rättfärdige måste mycket lida; men Herren hjelper honom utu thy allo.
Багато лихого для праведного, та його визволя́є Господь з них усіх:
20 Han bevarar honom all hans ben, att icke ett sönderbrutet varder.
Він пильнує всі кості його, — із них жо́дна не зламається!
21 Den ogudaktiga skall det onda dräpa; och de som hata den rättfärdiga, de skola brottslige varda.
Зло безбожному смерть заподіє, і винними будуть усі, хто нена́видить праведного.
22 Herren förlöser sina tjenares själar; och alle de som trösta på honom, skola icke varda brottslige.
Господь ви́зволить душу рабів Своїх, і винні не будуть усі, хто вдається до Нього!
