Psaltaren 22
1 En Psalm Davids, till att föresjunga, om hindena som bittida jagad varder. Min Gud, min Gud, hvi hafver du öfvergifvit mig? Jag ryter; men min hjelp är fjerran.
Керівнику хору. На мотив «Лань на світанку». Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, чому Ти покинув мене? [Чому] Ти стоїш осторонь, коли я волаю про порятунок?
2 Min Gud, om dagen ropar jag, så svarar du intet; och om nattena tiger jag ock intet.
Боже мій, я кличу вдень – Ти не відповідаєш, вночі – і немає мені спокою.
3 Men du äst helig, du som bor ibland Israels lof.
Але ж Ти – Святий; Ти, [оточений] хваліннями Ізраїлю, сидиш [на престолі].
4 Våre fäder hoppades uppå dig; och då de hoppades, halp du dem ut.
На Тебе покладалися батьки наші, надію покладали, і Ти рятував їх.
5 Till dig ropade de, och vordo hulpne; de hoppades på dig, och vordo icke till skam.
До Тебе волали й були визволені, на Тебе надію покладали й не зганьбилися.
6 Men jag är en matk, och icke menniska; menniskors gabberi, och folks föraktelse.
Я ж – черв’як, а не людина, ганьба серед людей, засоромлений серед народу.
7 Alle de som mig se, bespotta mig, gapa upp med munnen, och rista hufvudet:
Усі, хто бачить мене, глузують з мене: кепкують вустами, похитують головою.
8 Han klage det Herranom; han hjelpe honom ut, och undsätte honom, om han hafver lust till honom.
«Він покладався на Господа, [тож] нехай визволить його, нехай врятує його, якщо Він його уподобав».
9 Ty du hafver dragit mig utu mitt moderlif; och vast min tröst, då jag än vid mine moders bröst låg.
Ти ж, Господи, вивів мене з утроби, навчив мене довіряти [Тобі] ще біля грудей моєї матері.
10 På dig är jag kastad utaf moderlifvet; du äst min Gud, allt ifrå mine moders lif.
На Тебе я покинутий від самого народження, від лона матері моєї Ти – мій Бог.
11 Var icke långt ifrå mig; ty ångest är hardt när; ty här är ingen hjelpare.
Не віддаляйся від мене, адже скорбота близько, а помічника немає.
12 Store stutar hafva belagt mig; fete oxar hafva omhvärft mig.
Оточили мене численні бугаї, міцні бугаї з Башану обступили мене.
13 De uppgapa med sin mun emot mig, såsom ett glupande och rytande lejon.
Пащі свої роззявили на мене, немов лев, що терзає здобич і реве.
14 Jag är utgjuten såsom vatten; all min ben hafva skiljts åt; mitt hjerta i mitt lif är såsom ett smält vax.
Я розлився, як вода, і всі кістки мої роз’єдналися, серце моє перетворилося на віск, розтануло серед моїх нутрощів.
15 Mina krafter äro borttorkade, såsom ett stycke af en potto; och min tunga lådar vid min gom, och du lägger mig uti dödsens stoft.
Моя [життєва] сила висохла, немов череп’я, і язик мій прилип до піднебіння. Ти поклав мене до смертного пороху.
16 Ty hundar hafva kringhvärft mig, och de ondas rote hafver ställt sig omkring mig; mina händer och fötter hafva de genomborrat.
Пси обступили мене, збіговисько злодіїв оточило мене, прокололи руки мої та ноги мої.
17 Jag måtte tälja all min ben; men de skåda och se sin lust på mig.
Усі кістки свої я можу перелічити, а вони вирячилися й глузливо дивляться на мене.
18 De byta min kläder emellan sig, och kasta lott om min klädnad.
Вони ділять між собою мої шати й за одяг мій кидають жереб.
19 Men du, Herre, var icke fjerran; min starkhet, skynda dig till att hjelpa mig.
А Ти, Господи, не віддаляйся! Сило моя, поспіши мені на допомогу.
20 Fria mina själ ifrå svärdet, mina ensamma ifrå hundarna.
Визволи мою душу від меча, мою єдину – від псів.
21 Hjelp mig utu lejonens mun, och fria mig ifrån enhörningarna.
Врятуй мене від пащі лева, і від рогів диких биків – смиренну [душу] мою.
22 Jag vill predika ditt Namn minom brödrom; jag vill prisa dig i församlingene.
Я звіщатиму ім’я Твоє братам моїм, посеред зібрання хвалитиму Тебе.
23 Lofver Herran, I som frukten honom; honom äre all Jacobs säd, och honom vörde all Israels säd.
Ті, хто Господа боїться, хваліть Його! Усі нащадки Якова славте Його! Тремтіть перед Ним, усі нащадки Ізраїля!
24 Ty han hafver icke föraktat eller försmått dens fattiga eländhet; och icke förskylt sitt ansigte för honom; och då han ropade till honom, hörde han det.
Бо не знехтував Він і не відцурався приниження убогого, і не відвернув обличчя Свого від нього, але почув, коли той волав до Нього.
25 Dig vill jag prisa, uti den stora församlingene; jag vill betala mitt löfte inför dem som frukta honom.
Тобі моя хвала у зібранні великому. Я виконаю обітниці мої перед тими, хто Його боїться.
26 De elände skola äta, att de mätte varda; och de som efter Herran fråga, skola prisa honom; edart hjerta skall lefva evinnerliga.
Бідняки їстимуть і наситяться, хвалитимуть Господа ті, хто Його шукає. Нехай живуть повіки серця ваші!
27 Tänke derpå alla verldenes ändar, och omvände sig till Herran; och alla Hedningars slägter tillbedje för honom.
Згадають Господа й навернуться до Нього всі краї землі, і поклоняться перед Тобою усі сім’ї народів.
28 Herren hafver ett rike, och han råder ibland Hedningarna.
Бо Господеві належить царство, Він править народами.
29 Alle fete på jordene skola äta, och tillbedja; för honom skola knäböja alle de som i stoft ligga, och de der med bekymmer lefva.
Усі багатії землі будуть їсти й поклоняться Йому; схиляться на коліна всі, що сходять до [смертного] пороху й не можуть душу свою зберегти живою.
30 Han skall få ena säd, den honom tjenar; om Herran skall man förkunna intill barnabarn.
Нащадки служитимуть Йому, розповідатимуть наступному поколінню про Володаря.
31 De skola, komma och predika hans rättfärdighet de folke, som födas skall, att han det gör.
Прийдуть і звіщатимуть Його правду народові, що має народитися, про те, що зробив Він.
