Psaltaren 2

1 Hvarföre vredgas Hedningarna, och folken tala så fåfängt?

Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?

2 Konungarna på jordene resa sig upp, och herrarna rådslå med hvarannan emot Herran och hans Smorda:

Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:

3 Låt oss sönderslita deras bojor, och kasta deras band bort ifrån oss.

„Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!

4 Men den i himmelen bor, begabbar dem, och Herren bespottar dem.

Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!

5 Han skall en gång tala med dem i sine vrede, och med sine grymhet skall han förskräcka dem.

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:

6 Men jag hafver insatt min Konung på mitt helga berg Zion.

„Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.

7 Jag vill om ett sådant sätt predika, som Herren till mig sagt hafver: Du äst min Son, i dag hafver jag födt dig.

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

8 Äska, af mig, så vill jag gifva dig Hedningarna till arfs, och verldenes ändar till egendom.

Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!

9 Du skall sönderslå dem med jernspiro; såsom lerpottor skall du sönderkrossa dem.

Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

10 Så låter nu undervisa eder, I Konungar; och låter tukta eder, I domare på jordene.

А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:

11 Tjener Herranom med fruktan, och fröjder eder med bäfvande.

Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!

12 Hyller Sonen, att han icke förtörnas, och I förgås på, vägenom; ty hans vrede skall snart begynna att bränna; men salige äro alle de som trösta på honom.

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!