< Psaltaren 144 >

1 En Psalm Davids. Lofvad vare Herren, min tröst, den mina händer lärer strida, och mina finger örliga;
Псалом Давидів. Благословенний Господь, скеля моя, Що привчає руки мої до битви й пальці мої – до війни.
2 Min barmhertighet och min borg, mitt beskärm och min hjelpare, min sköld, på den jag tröster; den mitt folk under mig tvingar;
[Він] – милість моя, твердиня моя, пристановище моє й визволитель мій, щит мій, на Нього я надію покладаю; Він підкорює мені народ мій.
3 Herre, hvad är menniskan, att du så låter dig vårda om henne; och menniskones son, att du så aktar uppå honom?
Господи, хто така людина, що Ти знаєш про неї, і син людський, що Ти думаєш про нього?
4 Är dock menniskan lika som intet. Hennes tid går bort såsom en skugge.
Людина – немов подих вітру; дні її – немов тінь, що минає.
5 Herre, böj din himmel, och stig härned; tag uppå bergen, att de ryka.
Господи, нахили небеса і зійди, торкнися гір – і вони задимляться.
6 Låt ljunga, och förströ dem; skjut dina skott, och förskräck dem.
Блисни блискавкою й розсій їх, випусти стріли Свої й нажахай їх.
7 Sänd dina hand af höjdene, och förlossa mig, och fräls mig ifrå stor vatten, ifrå de främmande barnas händer;
Простягни руку Твою з висоти, визволи мене й врятуй від великих вод, від рук чужинців,
8 Hvilkas lära är onyttig, och deras gerningar falska.
що вустами своїми марне промовляють і чия правиця діє неправедно.
9 Gud, jag vill sjunga dig en ny viso; jag vill spela dig på psaltare af tio stränger;
Боже, пісню нову заспіваю Тобі, на лірі десятиструнній Тобі заграю –
10 Du, som gifver Konungomen seger, och förlöser din tjenare David ifrå dens ondas mordsvärd.
Тому, Хто дає перемогу царям, визволяє Давида, слугу Свого, від лютого меча.
11 Förlös mig ock, och hjelp mig ifrå de främmande barnas hand; hvilkas lära är onyttig, och deras gerningar falska;
Визволи мене й врятуй від рук чужинців, що вустами своїми марне промовляють і чия правиця діє неправедно.
12 Att våre söner måga uppväxa i deras ungdom, såsom plantor; och våra döttrar, såsom beprydde svalar, såsom palats;
Тоді будуть сини наші немов молоді пагони, що розрослися, а наші доньки – наче різьблені колони майстерно збудованого палацу;
13 Och våra visthus fulle vara, de der spisning utgifva kunna, den ena efter den andra; att våra får måga bära tusend och hundrade tusend, i våra afvelsgårdar;
комори будуть повні різноманітним збіжжям; дрібної худоби нашої [будуть] тисячі, десятки тисяч на пасовищах наших;
14 Att våre oxar måga mycket arbete göra; att ingen skade, ingen olycka eller klagan på våra gator är.
бики наші будуть витривалими; не буде ні пролому [в стіні], ні виходу [в полон], ані зойку на вулицях наших.
15 Saligt är det folk, hvilko alltså går; men saligt är det folk, hvilkets Gud Herren är.
Блаженний народ, що так йому ведеться; блаженний народ, чий Бог – Господь!

< Psaltaren 144 >