Psaltaren 120

1 En visa i högre choren. Jag ropar till Herran i mine nöd, och han bönhörer mig.

Пісня сходження. У скорботі своїй я кликав до Господа, і Він відповів мені.

2 Herre, fräls mina själ ifrå lögnaktiga munnar, och ifrå falska tungo.

Господи, визволи душу мою від уст неправдивих і язика віроломного.

3 Hvad kan den falska tungan göra dig? Och hvad kan hon uträtta?

Що тобі може дати і що ще додати віроломний язик?

4 Hon är såsom ens väldigs skarpe pilar, såsom eld i enebärsträ.

[Лише] гострі стріли воїна з розжареним вугіллям дроку!

5 Ve mig, att jag en främling är ibland Mesech; jag måste bo ibland Kedars hyddor.

Горе мені, бо живу в Мешеху й мешкаю серед шатрів Кедару!

6 Det varder mine själ långt att bo när dem, som friden hata.

Достатньо вже мешкала душа моя з тими, хто ненавидить мир.

7 Jag håller frid; men när jag talar, så taga de till att örliga.

Я – за мир, але тільки заговорю – вони [стають] на війну.