Ordspråksboken 2
1 Min son, vill du anamma mitt tal, och min bud när dig behålla,
Сину мій, якщо при́ймеш слова мої ти, а нака́зи мої при собі заховаєш,
2 Så låt din öron gifva akt på vishet, och böj ditt hjerta dertill med flit.
щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихи́лиш до розуму,
3 Ty om du far derefter med flit, och beder derom;
якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом,
4 Om du söker efter henne, såsom efter silfver, och letar efter henne, såsom efter en skatt;
якщо бу́деш шукати його, немов срі́бла, і бу́деш його ти пошу́кувати, як тих схо́ваних ска́рбів, —
5 Så skall du förstå Herrans fruktan, och Guds kunskap finna.
тоді зрозумієш страх Господній, і зна́йдеш ти Богопізна́ння, —
6 Ty Herren gifver vishet, och utaf hans mun kommer vett och förstånd.
бо Господь дає мудрість, з Його уст — знання́ й розум!
7 Han låter dem redeligom väl gå, och beskärmar de fromma;
Він спасі́ння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить,
8 Och bevarar dem som rätt göra, och bevarar sina heligas väg.
щоб справедливих стежо́к стерегти́, і береже́ Він дорогу Своїх богобі́йних!
9 Då skall du förstå rättfärdighet, och dom; och fromhet, och allan godan väg.
Тоді ти збагне́ш справедливість та право, і простоту́, всіляку доро́гу добра,
10 Om vishet faller dig på hjertat, så att du gerna lärer,
бо мудрість уві́йде до серця твого́, і буде приємне знання́ для твоєї душі!
11 Så skall godt råd bevara dig, och förstånd skall gömma dig;
розва́жність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегти́ме,
12 Att du icke råkar in uppå de ondas väg, eller ibland dem som tala det vrångt är;
щоб тебе врятувати від злої дороги, від люди́ни, що каже лукаве,
13 Och öfvergifva den rätta vägen, och gå mörka stigar.
від тих, хто стежки́ простоти́ покидає, щоб ходити доро́гами те́мряви,
14 De der glädjas att göra illa, och äro glade uti sitt onda och vrångvisa väsende;
що ті́шаться, роблячи зло, що радіють круті́йствами злого,
15 Hvilke sin väg förvända, och följa villstigar;
що стежки́ їхні круті, і відхо́дять своїми путя́ми, —
16 Att du icke råkar in till ens annars hustru, och den icke din är, den slät ord gjfver;
щоб тебе врятува́ти від блудни́ці, від чужи́нки, що мо́вить м'яке́нькі слова́,
17 Och öfvergi! ver sins ungdoms herra, och förgäter sins Guds förbund;
що покинула друга юна́цтва свого́, а про заповіт свого Бога забула, —
18 Ty hennes hus böjer sig till döden och hennes gånger till de förtappade;
вона бо із домом своїм западе́ться у смерть, а стежки́ її — до померлих,
19 Alle de som ingå till henne, de komma intet igen, och fatta icke lifsens väg;
ніхто́, хто входить до неї, не ве́рнеться, і сте́жки життя не дося́гне, —
20 Att du må vandra på en god väg, och blifva på rätta stråtene.
щоб ходив ти дорогою добрих, і стежки́ справедливих беріг!
21 Ty de rättfärdige skola bo i landena, och de fromme skola derinne blifva;
Бо заме́шкають праведні землю, і невинні зоста́нуться в ній,
22 Men de ogudaktige skola utu landena utrotade varda, och de föraktare skola derut förgjorde varda.
а безбожні з землі будуть ви́гублені, і повирива́ються з неї невірні!
