Job 41
1 Kan du draga Leviathan med en krok, och fatta hans tungo med ett snöre?
Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
2 Kan du sätta honom en ring i näsona, och borra honom hans kindben igenom med en syl?
Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
3 Menar du, att han skall mycket bedjas före, eller smeka dig?
Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
4 Menar du, att du kan göra ett förbund med honom, att du må hafva honom till en träl evinnerliga?
Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
5 Kan du spela med honom såsom med en fogel; eller binda honom dinom pigom?
Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
6 Menar du, att sällskapet skola skära honom sönder, att han blifver utdelad ibland köpmännerna?
Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
7 Kan du fylla ena not med hans hud, och någon fiskaryssjo med hans hufvud?
Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
8 När du kommer dina hand vid honom, så kom ihåg, att det en strid är, den du icke uthålla kan.
Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
9 Si, hans hopp skall fela honom, och han skall uppenbarligen fördrifven varda.
Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
10 Ingen är så dristig, att han honom uppväcka tör. Ho är då den, som för mig bestå kan?
Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
11 Ho hafver något gifvit mig tillförene, att jag må honom det vedergälla? Mitt är allt det under hela himmelen är.
Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
12 Jag vill icke förtiga hans kraft; ej heller hans magt, eller huru välskapad han är.
Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
13 Ho kan upptäcka honom hans kläde? Eller ho tör vågat, att fatta honom i tänderna?
Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
14 Ho kan öppna hans anletes kindben? Förskräckeliga stå hans tänder allt omkring.
Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
15 Hans fjäll äro lika som sköldar, sammanfäste hvar i annan.
Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
16 Det ena hänger in i det andra, så att vädret icke går deremellan;
Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
17 Det hänger hvar i annan, och hålla sig tillsammans, så att de icke kunna skiljas åt.
Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
18 Hans njusande är såsom ett glimmande ljus; hans ögon äro såsom morgonrodnans ögnahvarf.
Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
19 Utaf hans mun fara bloss och eldbrandar.
Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
20 Utaf hans näso går rök, såsom utaf heta grytor och kettlar.
Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
21 Hans ande är glödande kol, och utu hans mun går låge.
Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
22 Han hafver en starkan hals, och det är honom lust, då han något förderfvar.
Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
23 Hans kötts ledamot hänga vid hvartannat; de äro faste i honom, att han icke rörd varder.
М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
24 Hans hjerta är hårdt såsom sten, och så fast som ett stycke af understenen i qvarnene.
Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
25 När han reser sig, förfära sig de starke; och när han får dem fatt, är der ingen nåde.
Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
26 Om man vill till honom med svärd, så rörer han sig intet; eller med spets, skott och harnesk.
Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
27 Han aktar jern såsom strå, och koppar såsom ruttet trä.
За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
28 Ingen skytte förjagar honom; slungostenar äro honom såsom agnar.
Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
29 Hammaren aktar han såsom strå; han bespottar de bäfvande spetsar.
Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
30 Han kan ligga på skarpt grus; han lägger sig uppå det skarpt är, såsom på dyngo.
Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
31 Han gör, att djupa hafvet sjuder såsom en gryta, och rörer det ihop, såsom man blandar ena salvo.
Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
32 Efter honom är vägen ljus; djupet aktar han såsom en gamlan gråhårotan.
Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
33 På jordene kan ingen liknas honom; han är gjord till att vara utan fruktan.
Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
34 Han föraktar allt det högt är; han är Konung öfver alla högmodiga.
він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
