Job 36
1 Elihu talade ytterligare, och sade:
І далі Елігу казав:
2 Töfva ännu litet, jag vill visa dig det; ty jag hafver ännu på Guds vägnar något säga.
„Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.
3 Jag vill hemta mitt förstånd fjerranefter, och bevisa, att min skapare är rättvis.
Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.
4 Mitt tal skall utan tvifvel intet falskt vara; mitt förstånd skall utan fel vara för dig.
Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.
5 Si, Gud förkastar icke de mägtiga; ty han är ock mägtig af hjertans kraft.
Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.
6 Den ogudaktiga bevarar han icke; utan hjelper den arma till rätta.
Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
7 Han vänder icke sin ögon ifrå den rättfärdiga; och Konungarna låter han sitta på stolenom i evig tid, att de höge blifva.
Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.
8 Och om fångar ligga i bojor, och bundne med tåg jämmerliga,
А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,
9 Så gifver han dem tillkänna hvad de gjort hafva; och deras odygd, att de hafva brukat våld;
то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
10 Och öppnar dem örat till tuktan, och säger dem, att de skola omvända sig ifrå det orätt är.
Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.
11 Om de höra och tjena honom, så skola de i godom dagom gamle varda, och lefva med lust.
Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.
12 Höra de icke, så skola de falla för svärd, och förgås förr än de varda det varse.
Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.
13 De skrymtare, när vreden kommer uppå dem, ropa de intet, när de fångne ligga;
А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
14 Så skall deras själ dö med qval, och deras lif ibland bolare.
У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.
15 Men den arma skall han, hjelpa utu hans armod, och öppnar dem arma örat i bedröfvelsen.
Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.
16 Han skall taga dig utur ångestens vida mun, den ingen botten hafver, och ditt bord skall hafva ro, uppfyldt med allt godt.
Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.
17 Men du gör de ogudaktigas sak godan, så att deras sak och rätt blifver behållen.
Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
18 Se till, om icke otålighet hafver rört dig i qvalena; eller stora gåfvor icke hafva böjt dig.
Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.
19 Menar du, att din väldighet skall bestå kunna utan bedröfvelse; eller eljest någon starkhet eller förmåga?
Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?
20 Du torf icke begära nattena till att öfverfalla menniskorna i deras rum.
Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.
21 Vakta dig, och vänd dig icke till det orätt är, såsom du för jämmers skull dig företagit hafver.
Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.
22 Si, Gud är för hög i sine kraft; ho är en lagförare såsom han är?
Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?
23 Ho vill hemsöka öfver honom hans väg? Och ho vill säga till honom: Du gör orätt?
Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“
24 Tänk uppå, att du intet vetst hans verk, såsom menniskorna sjunga.
Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
25 Ty alla menniskor se det, menniskorna se det fjerran.
що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.
26 Si, Gud är stor och okänd; hans åratal kan ingen utfråga.
Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!
27 Han gör vattnet till små droppar, och drifver sina skyar samman till regn;
Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,
28 Så att skyarna flyta, och drypa fast uppå menniskorna.
що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.
29 Då han tager sig före att skingra sina skyar, och tager sitt täckelse bort;
Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?
30 Si, så utbreder han sitt ljus öfver dem, och öfvertäcker hafvet, dädan de komma.
Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,
31 Ty dermed dömer han folket, och gifver dem mat tillfyllest.
бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.
32 Han håller händerna före, och betäcker ljuset, och bjuder thy, att det skall igenkomma.
Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.
33 Om det samma förkunnar hans herde, och hans boskap om skyn.
Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.
