Job 22
1 Då svarade Eliphas af Thema, och sade:
І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 Menar du att en man kan liknas vid Gud; eller någor är så klok, att han kan likna sig vid honom?
„Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!
3 Menar du att dem Allsmägtiga behagar, att du räknar dig så from? Eller hvad hjelper det honom, om än dine vägar utan brist voro?
Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
4 Menar du han fruktar att straffa dig, och gå till rätta med dig?
Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?
5 Ja, din ondska är fast stor, och uppå din orättfärdighet är ingen ände.
Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!
6 Du hafver tagit af dinom broder pant utan sak; du hafver dragit kläden af dem nakna.
Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!
7 Du hafver icke gifvit dem trötta vatten dricka; du hafver nekat dem hungroga ditt bröd.
Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.
8 Du hafver brukat våld i landena, och bott deruti med stort prål.
А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.
9 Enkor hafver du låtit gå ohulpna, och sönderbrutit de faderlösas armar.
Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —
10 Derföre äst du omvefvad med snaro, och fruktan hafver dig hasteliga förskräckt.
тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,
11 Skulle du då icke se mörkret, och vattufloden icke öfvertäcka dig?
твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.
12 Si, Gud är hög i himmelen, och ser stjernorna uppe i höjdene;
Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!
13 Och du säger: Hvad vet Gud? Skulle han kunna döma det i mörkret är?
А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?
14 Skyn skyler för honom, och han ser intet; han vandrar i himmelens omgång.
Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.
15 Vill du akta på verldenes lopp, der de orättfärdige uti gångne äro?
Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,
16 Hvilke förgångne äro, förr än tid var, och vattnet hafver bortsköljt deras grund;
що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,
17 De som till Gud sade: Far ifrån oss; hvad skulle den Allsmägtige kunna göra dem?
що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“
18 Ändock han uppfyllde deras hus med ägodelar; men de ogudaktigas råd vare långt ifrå mig.
А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!
19 De rättfärdige skola få det se, och glädja sig; och den oskyldige skall bespotta dem.
Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:
20 Deras väsende skall försvinna, och det qvart är af dem, skall elden förtära.
„Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“
21 Så förlika dig nu med honom, och haf frid; derutaf skall du hafva mycket godt.
Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.
22 Hör lagen utaf hans mun, och fatta hans tal uti ditt hjerta.
Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
23 Om du omvänder dig till den Allsmägtiga, så skall du uppbyggd varda; och kasta det orätt är långt ifrå dine hyddo;
Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.
24 Så skall han gifva guld igen för stoft, och för sten gyldene bäcker.
І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —
25 Och du skall hafva guld nog, och silfver skall dig med hopom tillfalla.
і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!
26 Då skall du hafva din lust i dem Allsmägtiga, och upplyfta ditt anlete till Gud.
Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —
27 Du skall bedja honom, och han skall höra dig; och ditt löfte skall du betala.
будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.
28 Ehvad du tager dig före, det skall han låta dig väl af gå; och ljus skall skina på dina vägar.
А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.
29 Förty de som sig ödmjuka, dem upphöjer han; och den som sin ögon nederslår, han skall blifva frälst;
Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.
30 Och den oskyldige skall hulpen varda; för sina händers renhets skull skall han hulpen varda.
Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.
