Job 15
1 Då svarade Eliphas af Thema, och sade:
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 Skall en vis man tala så i vädret, och uppfylla sin buk med väder?
„Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
3 Du straffar med onyttigom ordom, och ditt tal kommer intet till gagns.
Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
4 Du hafver bortkastat räddhågan, och talar förakteliga för Gudi;
Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
5 Ty så lärer din ondska din mun, och du hafver utvalt ena skalkatungo.
бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
6 Din mun skall fördöma dig, och icke jag; dina läppar skola svara dig.
Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
7 Äst du den första menniska, som född är? Äst du för all berg aflader?
Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
8 Hafver du hört Guds hemliga råd? Och är sjelfva visdomen ringare än du?
Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
9 Hvad vetst du, det vi icke vete? Hvad förstår du, det som icke är när oss?
Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
10 Gråhårote och gamle äro när oss, som länger hafva lefvat än dine fäder.
Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
11 Skulle Guds hugsvalelse så ringa aktas för dig? Men du hafver något hemligit stycke när dig.
Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
12 Hvad tager ditt hjerta före? Hvi ser du så stolt ut?
Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
13 Hvi sätter ditt sinne sig emot Gud, att du låter sådana ord gå af dinom mun?
що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
14 Hvad är en menniska, att hon skulle vara ren; och att han skulle vara rättfärdig, som af qvinno född är?
Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
15 Si, ibland hans helga är ingen ostraffelig, och himlarna äro icke rene för honom.
Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
16 Huru mycket mer menniskan, som är stygg och ond; den der orättfärdighetena dricker såsom vatten?
що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
17 Jag vill visa dig det, hör mig; jag vill förtälja dig, hvad jag sett hafver;
Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
18 Hvad de vise sagt hafva, och för deras fader icke hafver fördoldt varit;
про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
19 Hvilkom allena landet gifvet är, så att ingen främmande må gå ibland dem.
їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
20 En ogudaktig bäfvar i alla sina lifsdagar, och enom tyrann är hans åratal fördoldt.
Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
21 Hvad han hörer, det förskräcker honom; och ändå att frid är, så hafver han dock den sorg, att han skall förderfvas.
Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
22 Han tror icke, att han skall kunna undfly olyckona, och förmodar sig alltid svärdet.
Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
23 När han far ut hit och dit efter sin näring, så tycker honom att hans olyckos tid är för handene.
Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
24 Ångest och nöd förskräcka honom, och slå honom ned, såsom en Konung med enom här;
Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
25 Ty han hafver utsträckt sina hand emot Gud, och emot den Allsmägtiga förstärkt sig.
бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
26 Han löper med hufvudet emot honom, och står halsstyf emot honom.
проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
27 Han hafver upphäfvit sig emot honom, och satt sig hårdt emot honom.
Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
28 Men han skall bo i nederslagna städer, der inga hus äro; utan ligga i enom hop.
і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
29 Han skall icke varda rik, och hans gods skall icke förökas; och skall icke utspridas i landena.
Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
30 Han skall icke undfly olycko; eldslågen skall förtorka hans grenar; och skall varda borttagen af hans muns anda.
Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
31 Han är så bedragen, att han icke tror att det skall varda värre med honom.
Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
32 Han får en ända, när honom obeqvämt är; och hans gren skall icke grönskas.
вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
33 Han varder afhemtad såsom en omogen drufva af vinträt, och såsom ett oljoträ bortfaller sitt blomster.
Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
34 Ty de skrymtares församling skall blifva ensam, och elden skall förtära hans hus, som gåfvor tager.
бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:
35 Han anar olycko, och föder vedermödo; och deras buk bär list fram.
він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.
