1 Korinthierbrevet 14
1 Farer efter kärleken; vinnlägger eder om andeliga gåfvor; dock mest, att I propheteren.
Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше — щоб пророкува́ти.
2 Ty den som talar med tungomål, han talar icke menniskom, utan Gudi; ty ingen hörer dertill, utan han talar hemligit i Andanom.
Як гово́рить хто чужою мовою, той не лю́дям говорить, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він духом говорить таємне.
3 Men den som propheterar, han talar menniskomen till förbättring, och till förmanelse, och till tröst.
А хто пророку́є, той лю́дям говорить на збудува́ння, і на умо́влений, і на розраду.
4 Den som talar med tungomål, han förbättrar sig sjelf; men den som propheterar, han förbättrar församlingen.
Як говорить хто чужою мовою, той будує тільки самого себе, а хто пророкує, той Церкву будує.
5 Jag ville väl, att I alle tala kunden med tungomål; men mycket heldre, att I propheteraden; ty den som propheterar han är större än den som med tungomål talar; utan han det uttyder, på det församlingen får någon förbättring.
Я ж хо́чу, щоб мовами говорили всі, а ліпше — щоб пророкува́ли: більший бо той, хто пророкує, аніж той, хто говорить мовами, хібащо пояснює, щоб будува́лася Церква.
6 Men nu, käre bröder, om jag komme till eder, och talade med tungomål, hvad vore jag eder nyttig? Utan jag talar med eder, antingen med uppenbarelse, eller med förstånd, eller med prophetia, eller med läro?
А тепер, як прийду́ я до вас, браття, і до вас говорити буду чужою мовою, то який вам пожи́ток зроблю́, коли не поясню́ вам чи то відкриття́м, чи знання́м, чи пророцтвом, чи наукою?
7 Hafver sig dock så med de ting, som ljud göra ifrå sig, och dock intet lif hafva, såsom en pipa eller en harpa; då de icke gifva åtskiljeligit ljud ifrå sig, huru kan man veta, hvad pipadt eller harpadt är?
Бо навіть і речі бездушні, що звук видають, як сопілка чи лю́тня, коли б не видавали вони різних звуків, — як пізнати б тоді, що́ бринить або грає?
8 Så ock, om en basun gifver en ovissa röst, ho gör sig då redo till strids?
Бо коли сурма́ звук невира́зний дає, — хто до бо́ю гото́витись бу́де?
9 Så ock I, om I talen med tungomål, och icke talen det som förstås kan, huru skall man veta hvad taladt är? ty I talen i vädret.
Так і ви, коли мовою не подасте́ зрозумілого слова, — як пізнати, що́ кажете? Ви говоритимете на вітер!
10 Så mångahanda slag är på rösterna i verldene, och ingen af dem är otydelig.
Як багато, напри́клад, різних мов є на світі, — і жа́дна з них не без зна́чення!
11 När jag nu icke vet uttydningen på rösten, blifver jag honom, som talar, Barbarisk; och den, som talar, blifver för mig Barbarisk.
І коли я не знатиму зна́чення слів, то я буду чужи́нцем промовцеві, і промо́вець чужи́нцем мені.
12 Sammalunda ock I, medan I faren efter andeliga gåfvor, vinnlägger eder om församlingens bästa, att I nog hafven.
Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, — дбайте, щоб збагачуватись через них на збудува́ння Церкви!
13 Derföre, den som talar med tungomål, han bedje, att han må ock kunna det uttyda.
Ось тому́, хто говорить чужою мовою, нехай молиться, щоб умів виясняти.
14 När jag nu beder med tungone, så beder min ande; men mitt sinne är utan frukt.
Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без пло́ду!
15 Huru skall det då gå till? Nämliga så: Jag skall bedja i andanom; jag skall ock bedja med sinnet; jag skall sjunga i andanom; jag skall ock sjunga med sinnet.
Ну, то що ж? Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом.
16 När du nu välsignar i andanom, huru skall då den, som står i dens olärdas stad, svara dig Amen på din tacksägelse; efter han icke förstår hvad du säger?
Бо коли благословля́тимеш духом, то як той, що займає місце про́стої людини, промовить „амі́нь“на подяку твою? Не знає бо він, що́ ти кажеш.
17 Du säger väl en god tacksägelse; men den andre varder deraf intet förbättrad.
Ти дякуєш добре, але не будується інший.
18 Jag tackar min Gud, att jag talar mer med tungomål, än I alle.
Дякую Богові моєму, — розмовляю я мовами більше всіх вас.
19 Men jag vill heldre tala i församlingene fem ord med mitt sinne, på det jag undervisa må andra, än eljest tiotusend ord med tungomål.
Але в Церкві волію п'ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою!
20 Käre bröder, varer icke barn i förståndet, utan varer barn i ondskone; men i förståndet varer fullkomlige.
Браття, не будьте дітьми́ своїм розумом, — будьте в лихо́му дітьми́, а в розумі доскона́лими будьте!
21 I lagen är skrifvet: Jag vill tala med andra tungor, och med andra läppar till detta folk, och de skola dock icke än så höra mig, säger Herren.
У Зако́ні написано: „Іншими мовами й іншими устами Я говоритиму лю́дям оцим, та Мене вони й так не послухають“, каже Госпо́дь.
22 Så äro nu tungomålen för ett tecken, icke dem som tro, utan dem som icke tro; men prophetien är tvärtemot, icke dem som otrogne äro, utan dem som trogne äro.
Отож, мови існують на знак не для віруючих, але для невіруючих, а пророцтво — для віруючих, а не для невіруючих.
23 Hvar nu hela församlingen tillhopakomme på en stad, och talade alla med tungomål, och der kommo någre olärde eller otrogne in, månde de icke skola säga, att I haden mist sinnet?
А як зі́йдеться Церква вся ра́зом, і всі говоритимуть чужими мовами, і ввійдуть туди й сторонні чи невіруючі, — чи ж не скажуть вони, що біснуєтесь ви?
24 Hvar I nu alle propheteraden, och der komme någor otrogen eller olärd in, han vorde straffad af dem allom, och dömd af allom;
Коли ж усі пророкують, а вві́йде якийсь невіруючий чи сторонній, то всі докоряють йому, усі судять його,
25 Och så vorde det, som lönligit är i hans hjerta, uppenbart; och så fölle han på sitt ansigte, tillbåde Gud, och bekände, att sannerliga vore Gud i eder.
і так таємни́ці серця його виявляються, і так він падає ницьма́ і вклоняється Богові й каже: „Бог справді між вами!“
26 Huru är det då, käre bröder? När I tillsammans kommen, så hafver hvar och en af eder en Psalm; han hafver lärdom, han hafver tungomål, han hafver uppenbarelse, han hafver uttydelse; låter det allt ske till förbättring.
То що ж, браття? Коли схо́дитесь ви, то кожен із вас псало́м має, має науку, має мову, об'я́влення має, має вия́снення, — нехай буде все це на збудува́ння!
27 Hvar nu någor talar med tungomål, det göre han sjelf annar, eller på det mesta sjelf tredje, och då ymsom; och en tyde det ut.
Як говорить хто чужою мовою, говоріть по двох, чи найбільше по трьох, і то за черго́ю, а один нехай перекладає!
28 Är han icke en uttydare, så tige i församlingene; men tale vid sig sjelf, och till Gud.
А коли б не було перекла́дача, то нехай він у Церкві мовчить, а говорить нехай собі й Богові!
29 Men Propheterna tale två eller tre; och de andre döme derom.
А пророки нехай промовляють по двох чи по трьох, а інші нехай розпізнаю́ть.
30 Men hvar så händer, att dem, som sitter, varder något uppenbaradt, så tige den förste.
Коли ж відкриття́ буде іншому з тих, хто сидить, — нехай перший замовкне!
31 I mågen väl alle prophetera, den ene efter den andra, på det alle måge lära, och alle varda förmanade.
Бо можете пророкувати ви всі по одно́му, — щоб училися всі й усі ті́шилися!
32 Och Propheternas andar äro Prophetomen underdånige;
І ко́ряться духи пророчі пророкам,
33 Ty Gud är icke oskickelighetenes, utan fridsens Gud, som uti alla de heligas församlingar.
бо Бог не є Богом бе́зладу, але миру.
34 Edra qvinnor tige uti församlingarna; ty dem är icke tillstadt att tala, utan att de äro underdåniga, såsom ock lagen säger.
нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, — тільки кори́тись, як каже й Зако́н.
35 Men vilja de något lära, så skola de fråga sina män hemma; det står icke qvinnor väl, att de tala i församlingene.
Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, — непристойно бо жінці говорити в Церкві!
36 Eller är Guds ord utkommet ifrån eder? Eller är det allena kommet till eder?
Хіба вийшло від вас Слово Боже? Чи прийшло воно тільки до вас?
37 Der nu någor låter sig tycka att han är en Prophet, eller andelig, han besinne hvad jag skrifver eder; ty det äro Herrans bud.
Коли хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що́ я пишу́ вам, — бо Господня це заповідь!
38 Men är någor oförståndig, han vare oförståndig.
Коли б же хто не розумів, — нехай не розуміє!
39 Derföre, käre bröder, lägger eder vinn om att I propheteren, och förmener icke att tala med tungomål.
Отож, браття мої, майте ревність пророкувати, та не бороніть говорити й мовами!
40 Låter all ting ärliga och skickeliga tillgå.
Але все нехай буде добропристо́йно і стате́чно!
