Salmos 78
1 Escucha, oh mi pueblo, a mi ley; deja que tus oídos se inclinen a las palabras de mi boca.
Пісня навча́льна Асафова.
2 Abriendo mi boca voy a dar una historia, incluso los dichos oscuros de los viejos tiempos;
нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
3 Que han venido a nuestro oído y a nuestro conocimiento, tal como nos fueron dados por nuestros padres.
Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
4 No los mantendremos en secreto de nuestros hijos; aclararemos a la generación venidera las alabanzas del Señor y su fortaleza, y las grandes obras de asombro que ha hecho.
того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
5 Puso un testigo en Jacob, e hizo una ley en Israel; que él dio a nuestros padres para que pudieran darles conocimiento de ellos a sus hijos;
Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
6 Para que la generación venidera pueda tener conocimiento de ellos, incluso de los hijos del futuro, que les den a conocer a sus hijos;
щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
7 Para que pongan su esperanza en Dios, y no dejen que las obras de Dios se salgan de sus mentes, sino que guarden sus leyes;
І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
8 y no sean como sus padres, una generación dura e incontrolada; una generación cuyo corazón era duro, cuyo espíritu no era fiel a Dios.
І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
9 Los hijos de Efraín, armados con arcos, volvieron las espaldas en el día de la pelea.
Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
10 No fueron gobernados por la palabra de Dios, y no quisieron ir en el camino de su ley;
вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
11 Dejaron sus obras fuera de su memoria, y las maravillas que les había hecho ver.
і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
12 Hizo grandes obras delante de sus padres, en la tierra de Egipto, en los campos de Zoán.
Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
13 El mar fue cortado en dos para que pudieran pasar; las aguas se juntaron de lado a lado.
Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
14 Durante el día los guiaba en la nube, y durante toda la noche con una luz de fuego.
і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
15 Las rocas del desierto fueron quebradas por su poder, y él les dio a beber como de las aguas profundas.
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
16 Hizo salir arroyos de la peña; y las aguas descender como ríos.
Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
17 Y siguieron pecando contra él aún más, apartándose del Altísimo en el desierto;
Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
18 Probando a Dios en sus corazones, pidiendo carne por su deseo.
і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
19 Dijeron palabras crueles contra Dios, diciendo: ¿Puede Dios preparar una mesa en el desierto?
І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
20 Mira, la roca fue cortada por su poder, por lo que el agua salió corriendo, y arroyos desbordantes; ¿él puede darnos pan? ¿es capaz de obtener carne para su gente?
Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
21 Así que estas cosas vinieron a oídos del Señor, y él se enojó; y se encendió un fuego contra Jacob, y vino la ira contra Israel;
Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
22 Porque no tenían fe en Dios, ni esperanza en su salvación.
бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
23 Y dio órdenes a las nubes en lo alto, y las puertas del cielo estaban abiertas;
А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
24 Y envió como lluvia de maná, y les dio el grano del cielo.
і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
25 El hombre tomó parte en el alimento de los ángeles; les envió carne en toda su medida.
Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
26 Envió un viento del este del cielo, impulsando el viento del sur con su poder.
Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
27 Envió carne sobre ellos como el polvo, y aves emplumadas como la arena del mar,
і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
28 Y él dejó que baje a su lugar de descanso, alrededor de sus tiendas.
і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
29 Así que tenían comida y estaban llenos; porque él les dio su deseo;
І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
30 Pero no se apartaron de sus deseos; y mientras la comida todavía estaba en sus bocas,
Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
31 Vino sobre ellos la ira de Dios, y mató a los más robustos, y acabó con los jóvenes de Israel.
а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
32 Por todo esto siguieron pecando aún más, y no tuvieron fe en sus grandes maravillas.
Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
33 Así que sus días fueron desperdiciados como un aliento, y sus años en problemas.
— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
34 Cuando les mandó la muerte, lo buscaron; entonces se volvían a él buscándolo con cuidado;
Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
35 Entonces se acordaban que Dios era su Roca, y el Dios Altísimo su salvador.
і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
36 Pero sus labios y lengua le eran falsos;
І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
37 Y sus corazones no estaban bien con él, y no guardaron su pacto con él.
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
38 Pero él, lleno de piedad, tiene perdón por el pecado, y no pone fin al hombre: frecuentemente retracta su ira, y no se enoja violentamente.
Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
39 Así que tuvo en cuenta que ellos eran solo carne; un aliento que se va rápidamente, y no volverá.
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
40 ¡Con qué frecuencia iban contra él en el desierto. y le daban motivo de aflicción en el desierto!
Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
41 Otra vez pusieron a Dios a prueba, y le dieron dolor al Santo de Israel.
І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
42 No tuvieron en cuenta el trabajo de su mano, ni el día en que los quitó del poder de sus enemigos;
вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
43 cómo hizo sus señales en Egipto, y sus maravillas en el campo de Zoán;
як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
44 De modo que sus ríos se convirtieron en sangre, y no pudieron beber de sus arroyos.
і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
45 Envió diferentes tipos de moscas entre ellos, envenenando su carne; y ranas para su destrucción.
Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
46 El dio el aumento de sus campos a los gusanos, los frutos de su industria a los saltamontes.
А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
47 Envió hielo para la destrucción de sus vides; sus árboles fueron dañados por el frío glacial.
Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
48 Hielo fue llovido sobre su ganado; tormentas eléctricas enviaron destrucción entre las bandadas.
І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
49 Envió sobre ellos el ardor de su ira, su amargo disgusto, y liberó ángeles malvados entre ellos.
Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
50 Dejó que su ira se saliera con la suya; él no retuvo su alma de la muerte, sino que dio su vida a la enfermedad.
Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
51 Él dio a la destrucción a todos los primeros hijos de Egipto; los primeros frutos de su fuerza en las tiendas de Cam;
І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
52 Pero él tomó a su pueblo como ovejas, y los guió en la tierra desolada como un rebaño.
І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
53 Los llevó a salvo para que no tuvieran miedo; pero sus enemigos estaban cubiertos por el mar.
І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
54 Y él fue su guía a su tierra santa, hasta el monte que su diestra había hecho suyo;
І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
55 Expulsando naciones delante de ellos, marcando la línea de su herencia, y dando a las personas de Israel sus tiendas para un lugar de descanso.
І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
56 Pero ellos se amargaron contra el Dios Altísimo, lo probaron y no guardaron sus leyes;
Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
57 Sus corazones se volvieron atrás y falsos como sus padres; fueron convertidos a un lado como un arco retorcido.
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
58 Le enojaron con sus altares paganos; adorando ídolos, lo provocaron a celos.
І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
59 Cuando esto llegó a oídos de Dios, se enojó mucho y abandonó a Israel por completo;
Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
60 Y se fué del lugar santo en Silo, la tienda que había puesto entre los hombres;
і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
61 Y permitió que sus enemigos capturaran él símbolo de su poder y gloria.
і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
62 Él entregó a su pueblo a la espada, y se enojó con su pueblo.
І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
63 Sus jóvenes fueron quemados en el fuego; y sus vírgenes no fueron alabadas en la canción de la novia.
його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
64 Sus sacerdotes fueron muertos a espada, y sus viudas no lloraron por ellos.
його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
65 Entonces el Señor era como el que se despierta del sueño, y como un hombre fuerte que clama por el vino.
Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
66 Sus enemigos fueron rechazados por sus golpes y avergonzados para siempre.
і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
67 Y puso la tienda de José a un lado, y no tomó la tribu de Efraín;
Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
68 Pero él tomó la tribu de Judá para sí, y el monte de Sión, en el cual tuvo placer.
а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
69 E hizo su lugar santo como el alto cielo, como la tierra que él fija para siempre.
І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
70 Tomó a David para que fuera su siervo, y lo llevó del lugar de las ovejas;
І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
71 De cuidar las ovejas que daban leche, lo llevó a dar de comer a Jacob su pueblo, y a Israel su heredad.
від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
72 Y David cuido del pueblo de Dios. Los cuido y dirigió con mano hábil y corazón sincero.
і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
