Salmos 78
1 Escucha, oh mi pueblo, a mi ley; deja que tus oídos se inclinen a las palabras de mi boca.
Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
2 Abriendo mi boca voy a dar una historia, incluso los dichos oscuros de los viejos tiempos;
Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
3 Que han venido a nuestro oído y a nuestro conocimiento, tal como nos fueron dados por nuestros padres.
які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
4 No los mantendremos en secreto de nuestros hijos; aclararemos a la generación venidera las alabanzas del Señor y su fortaleza, y las grandes obras de asombro que ha hecho.
Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
5 Puso un testigo en Jacob, e hizo una ley en Israel; que él dio a nuestros padres para que pudieran darles conocimiento de ellos a sus hijos;
Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
6 Para que la generación venidera pueda tener conocimiento de ellos, incluso de los hijos del futuro, que les den a conocer a sus hijos;
щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
7 Para que pongan su esperanza en Dios, y no dejen que las obras de Dios se salgan de sus mentes, sino que guarden sus leyes;
Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
8 y no sean como sus padres, una generación dura e incontrolada; una generación cuyo corazón era duro, cuyo espíritu no era fiel a Dios.
Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
9 Los hijos de Efraín, armados con arcos, volvieron las espaldas en el día de la pelea.
Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
10 No fueron gobernados por la palabra de Dios, y no quisieron ir en el camino de su ley;
Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
11 Dejaron sus obras fuera de su memoria, y las maravillas que les había hecho ver.
Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
12 Hizo grandes obras delante de sus padres, en la tierra de Egipto, en los campos de Zoán.
Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
13 El mar fue cortado en dos para que pudieran pasar; las aguas se juntaron de lado a lado.
Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
14 Durante el día los guiaba en la nube, y durante toda la noche con una luz de fuego.
Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
15 Las rocas del desierto fueron quebradas por su poder, y él les dio a beber como de las aguas profundas.
Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
16 Hizo salir arroyos de la peña; y las aguas descender como ríos.
Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
17 Y siguieron pecando contra él aún más, apartándose del Altísimo en el desierto;
Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
18 Probando a Dios en sus corazones, pidiendo carne por su deseo.
Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
19 Dijeron palabras crueles contra Dios, diciendo: ¿Puede Dios preparar una mesa en el desierto?
Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
20 Mira, la roca fue cortada por su poder, por lo que el agua salió corriendo, y arroyos desbordantes; ¿él puede darnos pan? ¿es capaz de obtener carne para su gente?
Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
21 Así que estas cosas vinieron a oídos del Señor, y él se enojó; y se encendió un fuego contra Jacob, y vino la ira contra Israel;
Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
22 Porque no tenían fe en Dios, ni esperanza en su salvación.
бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
23 Y dio órdenes a las nubes en lo alto, y las puertas del cielo estaban abiertas;
Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
24 Y envió como lluvia de maná, y les dio el grano del cielo.
і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
25 El hombre tomó parte en el alimento de los ángeles; les envió carne en toda su medida.
Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
26 Envió un viento del este del cielo, impulsando el viento del sur con su poder.
Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
27 Envió carne sobre ellos como el polvo, y aves emplumadas como la arena del mar,
Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
28 Y él dejó que baje a su lugar de descanso, alrededor de sus tiendas.
яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
29 Así que tenían comida y estaban llenos; porque él les dio su deseo;
Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
30 Pero no se apartaron de sus deseos; y mientras la comida todavía estaba en sus bocas,
Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
31 Vino sobre ellos la ira de Dios, y mató a los más robustos, y acabó con los jóvenes de Israel.
як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
32 Por todo esto siguieron pecando aún más, y no tuvieron fe en sus grandes maravillas.
Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
33 Así que sus días fueron desperdiciados como un aliento, y sus años en problemas.
Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
34 Cuando les mandó la muerte, lo buscaron; entonces se volvían a él buscándolo con cuidado;
Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
35 Entonces se acordaban que Dios era su Roca, y el Dios Altísimo su salvador.
І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
36 Pero sus labios y lengua le eran falsos;
Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
37 Y sus corazones no estaban bien con él, y no guardaron su pacto con él.
та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
38 Pero él, lleno de piedad, tiene perdón por el pecado, y no pone fin al hombre: frecuentemente retracta su ira, y no se enoja violentamente.
Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
39 Así que tuvo en cuenta que ellos eran solo carne; un aliento que se va rápidamente, y no volverá.
Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
40 ¡Con qué frecuencia iban contra él en el desierto. y le daban motivo de aflicción en el desierto!
Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
41 Otra vez pusieron a Dios a prueba, y le dieron dolor al Santo de Israel.
Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
42 No tuvieron en cuenta el trabajo de su mano, ni el día en que los quitó del poder de sus enemigos;
Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
43 cómo hizo sus señales en Egipto, y sus maravillas en el campo de Zoán;
коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
44 De modo que sus ríos se convirtieron en sangre, y no pudieron beber de sus arroyos.
Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
45 Envió diferentes tipos de moscas entre ellos, envenenando su carne; y ranas para su destrucción.
Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
46 El dio el aumento de sus campos a los gusanos, los frutos de su industria a los saltamontes.
Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
47 Envió hielo para la destrucción de sus vides; sus árboles fueron dañados por el frío glacial.
Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
48 Hielo fue llovido sobre su ganado; tormentas eléctricas enviaron destrucción entre las bandadas.
Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
49 Envió sobre ellos el ardor de su ira, su amargo disgusto, y liberó ángeles malvados entre ellos.
Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
50 Dejó que su ira se saliera con la suya; él no retuvo su alma de la muerte, sino que dio su vida a la enfermedad.
Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
51 Él dio a la destrucción a todos los primeros hijos de Egipto; los primeros frutos de su fuerza en las tiendas de Cam;
І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
52 Pero él tomó a su pueblo como ovejas, y los guió en la tierra desolada como un rebaño.
Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
53 Los llevó a salvo para que no tuvieran miedo; pero sus enemigos estaban cubiertos por el mar.
Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
54 Y él fue su guía a su tierra santa, hasta el monte que su diestra había hecho suyo;
І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
55 Expulsando naciones delante de ellos, marcando la línea de su herencia, y dando a las personas de Israel sus tiendas para un lugar de descanso.
Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
56 Pero ellos se amargaron contra el Dios Altísimo, lo probaron y no guardaron sus leyes;
Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
57 Sus corazones se volvieron atrás y falsos como sus padres; fueron convertidos a un lado como un arco retorcido.
І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
58 Le enojaron con sus altares paganos; adorando ídolos, lo provocaron a celos.
Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
59 Cuando esto llegó a oídos de Dios, se enojó mucho y abandonó a Israel por completo;
Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
60 Y se fué del lugar santo en Silo, la tienda que había puesto entre los hombres;
Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
61 Y permitió que sus enemigos capturaran él símbolo de su poder y gloria.
І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
62 Él entregó a su pueblo a la espada, y se enojó con su pueblo.
Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
63 Sus jóvenes fueron quemados en el fuego; y sus vírgenes no fueron alabadas en la canción de la novia.
Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
64 Sus sacerdotes fueron muertos a espada, y sus viudas no lloraron por ellos.
Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
65 Entonces el Señor era como el que se despierta del sueño, y como un hombre fuerte que clama por el vino.
Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
66 Sus enemigos fueron rechazados por sus golpes y avergonzados para siempre.
І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
67 Y puso la tienda de José a un lado, y no tomó la tribu de Efraín;
Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
68 Pero él tomó la tribu de Judá para sí, y el monte de Sión, en el cual tuvo placer.
Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
69 E hizo su lugar santo como el alto cielo, como la tierra que él fija para siempre.
Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
70 Tomó a David para que fuera su siervo, y lo llevó del lugar de las ovejas;
І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
71 De cuidar las ovejas que daban leche, lo llevó a dar de comer a Jacob su pueblo, y a Israel su heredad.
привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
72 Y David cuido del pueblo de Dios. Los cuido y dirigió con mano hábil y corazón sincero.
І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
