Salmos 44
1 Ha llegado a nuestros oídos, oh Dios, nuestros padres nos han contado la historia de las obras que hiciste en sus días, en los viejos tiempos,
Керівнику хору. Повчання синів Корея. Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні.
2 Arrebatando las naciones con tu mano, y plantando a nuestros padres en su lugar; reduciendo las naciones, pero aumentando el crecimiento de tu gente.
Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив [на цій землі], Ти вразив племена і вислав їх геть.
3 Porque no hicieron suya la tierra con sus espadas, y no fueron sus armas las que los salvaron; si no con tu diestra, y tu brazo, y la luz de tu rostro, porque tuviste placer en ellos.
Адже не мечем своїм [батьки наші] взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх.
4 Tú, eres mi Rey y mi Dios; ordenando la salvación para Jacob.
Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову!
5 A través de ti venceremos a nuestros enemigos; por tu nombre serán aplastados nuestros adversarios.
З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.
6 No pondré mi confianza en mi arco, mi espada no será mi salvación.
Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу.
7 Pero eres tú quien has sido nuestro salvador contra los que estaban contra nosotros, y has avergonzado a los que nos odiaban.
Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою.
8 Nuestro orgullo está en Dios en todo momento, y su nombre alabamos para siempre. (Selah)
Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. (Села)
9 Pero ahora nos has apartado de ti y nos has avergonzado; no sales con nuestros ejércitos.
Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими [на битву].
10 Nos hiciste retroceder delante delante del enemigo: quienes nos odian toman nuestros bienes para sí mismos.
Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас.
11 Nos hiciste como ovejas que se toman para él matadero; y nos has esparcido entre las naciones.
Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів.
12 vendiste a tu pueblo muy barato; su riqueza no aumenta por su precio.
Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску.
13 Nos has hecho ser menospreciados por nuestros vecinos, se burlan y nos avergüenzan los que nos rodean.
Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.
14 Nuestro nombre es una palabra de vergüenza entre las naciones, al vernos. mueven la cabezas burlones entre los pueblos.
Приказкою [глузливою] Ти зробив нас серед народів, племена хитають [насмішливо] головами в наш бік.
15 Mi desgracia está siempre delante de mí, y estoy cubierto de vergüenza en mi rostro;
Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя
16 Por la voz del que dice palabras de reproche y deshonra; por el que odia y por él vengativo.
через те, що голос лихослова й глузія [я чую], через ворога й месника.
17 Todo esto ha venido sobre nosotros, pero aún así te hemos mantenido en nuestra memoria; y no hemos faltado a tu pacto.
Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого.
18 Nuestros corazones no han vuelto atrás. y nuestros pasos no han sido desviados de tus caminos;
Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.
19 Para que nos hayas dejado ser aplastados en lugares de miseria, y nos cubrieras con la sombra de muerte.
Але Ти вразив нас у [пустельному] місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті.
20 Si el nombre de nuestro Dios ha salido de nuestra mente, o si nuestras manos han sido extendidas a un dios extraño,
Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога,
21 ¿No demandaria Dios esto? porque él ve los secretos del corazón.
хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця.
22 En verdad, por tu causa somos muertos todos los días; somos contados como ovejas para la destrucción.
Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення.
23 ¿Por qué duermes, oh Señor? ¡despierta! y ven en nuestra ayuda, no te alejes para siempre.
Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки.
24 ¿Por qué escondes tu rostro, y por qué no piensas en nuestros problemas y nuestro cruel destino?
Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш?
25 Porque nuestras almas son agobiadas hasta el polvo; arrastrando nuestros cuerpos sobre la tierra.
Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше.
26 ¡Levántate! y ven en nuestra ayuda, y danos la salvación por tu misericordia.
Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.
