San Lucas 22
1 Y la fiesta de los panes sin levadura estaba cerca, que se llama la Pascua.
Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.
2 Y los principales sacerdotes y los escribas buscaban la oportunidad de matarlo, pero temían al pueblo.
А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.
3 Y Satanás entró en Judas Iscariote, que fue uno de los doce.
Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.
4 Y él se fue y tuvo una discusión con los principales sacerdotes y los gobernantes, acerca de cómo podría entregarlo a ellos.
І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.
5 Y se alegraron, y se comprometieron a darle dinero.
Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.
6 Y él hizo un acuerdo con ellos para entregárselo, si tuviera la oportunidad, cuando la gente no estaba presente.
І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.
7 Y vino el día de los panes sin levadura, cuando se tenía que sacrificar el cordero de la Pascua.
І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.
8 Y Jesús envió a Pedro y a Juan, diciendo: vayan preparen la Pascua para nosotros, para que podamos tomarla.
І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.
9 Y ellos le dijeron: ¿Dónde tenemos que prepararlo?
А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“
10 Y les dijo: Cuando entres en la ciudad, verás a un hombre que viene a ti con una vasija de agua; ir tras él a la casa a la que va.
А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.
11 Y le dicen al dueño de la casa: El Maestro dice: ¿Dónde está el cuarto de invitados, donde pueda tomar la Pascua con mis discípulos?
І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“
12 Y él te llevará a un gran salón con una mesa y asientos: allí listo.
I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.
13 Y ellos fueron, y fue como él había dicho: y ellos prepararon la Pascua.
І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.
14 Y llegado el momento, tomó asiento, y los apóstoles con él.
А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.
15 Y él dijo: cuánto he deseado y esperado celebrar esta Pascua con ustedes antes de venir a mi muerte;
І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.
16 Porque les digo que no lo comeré otra vez hasta que esté completo en el reino de Dios.
Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.
17 Y tomó una copa y, dando gracias, dijo: compartan esto entre ustedes;
Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.
18 Porque les digo que no tomaré del fruto de la vid hasta que venga el reino de Dios.
Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.
19 Y tomó pan y, dio gracias, se lo dio a ellos cuando fue quebrado, y dijo: Esto es mi cuerpo, que por ustedes es dado; haced esto en memoria de mí.
Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“
20 Y de la misma manera, después de la comida, tomó la copa, diciendo: Esta copa es el nuevo testamento hecho con mi sangre que es derramada por ustedes.
По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
21 Pero la mano del que me va a traicionar está conmigo en la mesa.
Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.
22 Porque se hará al Hijo del Hombre según el propósito de Dios, pero infeliz es ese hombre por quien es entregado.
Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“
23 Y se preguntaban quién de ellos sería quién haría esto.
А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?
24 Y hubo una discusión entre ellos también sobre cuál de ellos era el más grande.
І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
25 Y él dijo: Los reyes de los gentiles son señores sobre ellos, y los que tienen autoridad reciben nombres de honor.
Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.
26 Pero que no sea así con ustedes; pero el que es más grande, que se vuelva como el mas joven; y el que es el jefe, como un sirviente.
Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,
27 ¿Porque cuál es más grande, el invitado que se sienta a una comida o el criado? ¿No es él que se sienta a la mesa? mas yo estoy entre ustedes como él que sirve.
Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.
28 Pero ustedes son los que han permanecido conmigo en mis pruebas;
Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,
29 Y les daré un reino como mi Padre me lo dio a mí,
і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
30 para que tomes comida y bebida en mi mesa en mi reino, y los establezca como reyes, juzgando a las doce tribus de Israel.
щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.
31 Dijo también él Señor: Simón, Simón, Satanás los ha pedido a ustedes, para sacudirlos como trigo.
І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.
32 Pero yo he hecho oración por ti, para que tu fe no te falte, y tú, cuando te hayas vuelto a mi, ayuda a tus hermanos a permanecer firmes.
Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“
33 Y él le dijo: Señor, estoy listo para ir contigo a la cárcel y a la muerte.
А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“
34 Y él dijo: Te digo, Pedro, antes del segundo clamor del gallo hoy, dirás tres veces que no me conoces.
Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...
35 Y él les dijo: ¿Cuándo los envié sin dinero, sin bolsa ni zapatos, tuvieron necesidad de algo? Y ellos dijeron: Nada.
І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“Вони ж відказали: „Нічо́го“.
36 Y les dijo: Pero ahora, el que tiene una bolsa de dinero, o una bolsa para comer, que la tome; y el que no tiene espada, déjele su capa por dinero y consiga una espada.
„А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
37 Porque les digo que estas palabras que fueron escritas se cumplirán en mí, y fue contado entre los malhechores; porque lo que se ha dicho en las Escrituras acerca de mí, tiene un cumplimiento.
Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.
38 Y ellos dijeron: Señor, aquí hay dos espadas. Y él dijo: Basta ya.
І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“
39 Y saliendo, se fue, como era su rutina, al monte de los Olivos, y los discípulos fueron con él.
І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.
40 Y cuando llegó al lugar, les dijo: Hagan una oración para que no sean puestos a prueba.
А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.
41 Y se alejó un poco de ellos y, arrodillándose en oración, dijo:
А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,
42 Padre, si te place, quítame esta copa; pero, que se haga tu placer, no el mío.
благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“
43 Y un ángel del cielo vino a él para darle fuerza.
І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.
44 Y estando en gran angustia de alma, la fuerza de su oración se hizo más fuerte, y grandes gotas, como sangre, en sudor, cayendo a la tierra.
А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.
45 Y, levantándose de la oración, vino a los discípulos, y vio que estaban durmiendo por tristeza.
І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.
46 Y él dijo: ¿Por qué estás durmiendo? Levántense y ponganse a orar, para que no sean puesto a prueba.
І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
47 Y mientras él decía estas palabras, vino un grupo de personas, y Judas, uno de los doce, estaba frente a ellos, y se acercó a Jesús para darle un beso.
І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].
48 Pero Jesús le dijo: Judas, ¿traicionas al Hijo del hombre con un beso?
Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“
49 Y cuando los que estaban con él vieron lo que venía, dijeron: Señor, ¿podemos hacer uso de nuestras espadas?
А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“
50 Y uno de ellos dio un golpe al siervo del sumo sacerdote, cortándole la oreja derecha.
І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.
51 Pero Jesús, respondiendo, dijo: basta ya, Y al tocar su oreja, lo sano.
Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.
52 Y Jesús dijo a los principales sacerdotes, a los capitanes del Templo y a los gobernantes que habían venido contra él: ¿Como contra un ladrón has salido con espadas y varas?
А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.
53 Cuando estuve en el Templo contigo todos los días, tus manos no se estiraron contra mí, pero esta es tu hora y la autoridad de las tinieblas.
Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.
54 Y lo hicieron prisionero, y lo llevaron a la casa del sumo sacerdote. Pero Pedro los persiguió a distancia.
А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.
55 Y se encendió un fuego en medio de la plaza abierta, y se sentaron juntos, y Pedro estaba entre ellos.
Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
56 Y una cierta sierva, viéndolo a la luz del fuego, y mirándole con atención, dijo: Este hombre estaba con él.
А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“
57 Pero él dijo: Mujer, no es verdad; No tengo conocimiento de él.
І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“
58 Y después de un momento, otro lo vio y dijo: Tú eres uno de ellos; y él dijo: Hombre, no soy.
Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“
59 Y después de alrededor de una hora, otro hombre dijo, con decisión: Ciertamente este hombre estaba con él, porque él es galileo.
І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.
60 Y Pedro dijo: Hombre, no tengo conocimiento de estas cosas de las que estás hablando. Y de inmediato, mientras decía estas palabras, llegó el grito de un gallo.
А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
61 Y el Señor, volviéndose, miró a Pedro. Y las palabras del Señor vinieron a la mente de Pedro, cómo él había dicho: Esta noche, antes de la hora del grito del gallo, me negarás tres veces.
І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
62 Y él salió, llorando amargamente.
І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!
63 Y los hombres en cuyas manos estaba Jesús, se burlaban de él y le daban golpes.
А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.
64 Y cubriéndole los ojos, le dijeron: ¿Eres profeta suficiente para decir quién te dio ese golpe?
І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“
65 Y ellos dijeron muchas otras maldades contra él.
І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...
66 Y cuando fue de día, los príncipes del pueblo se juntaron, con los principales sacerdotes y los escribas, y lo llevaron delante de su Sanedrín, diciendo:
А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,
67 Si tú eres el Cristo, dilo. Pero él dijo: Si yo digo eso, no creerás;
і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.
68 Y si te hago una pregunta, no darás una respuesta ni me soltaras.
А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.
69 Pero desde ahora, el Hijo del hombre se sentará a la diestra del poder de Dios.
Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“
70 Y todos dijeron: ¿Eres tú entonces el Hijo de Dios? y él dijo: Ustedes dicen que yo soy.
Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.
71 Y ellos dijeron: ¿Qué más necesitamos nosotros, testigos? tenemos las mismas palabras de su boca.
А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“
