Job 7
1 ¿No tiene el hombre su tiempo ordenado de problemas en la tierra? ¿Y no son sus días como los días de un siervo trabajando para el pago?
Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!
2 Como un sirviente que desea las sombras de la noche, y un obrero buscando su pago.
Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,
3 Así que tengo para mi herencia meses de dolor sin ningún propósito, y me dan noches de cansancio.
так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.
4 Cuando voy a mi cama, digo: ¿Cuándo será la hora de levantarme? pero la noche es larga, y estoy cambiando de lado a lado hasta la luz de la mañana.
Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку.
5 Mi carne está cubierta de gusanos y; mi piel se endurece y luego se agrieta y supura de nuevo.
Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́.
6 Mis días van más rápido que el hilo del trabajador de la tela, y terminan sin esperanza.
А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони.
7 Oh, ten en cuenta que mi vida es un soplo: mi ojo nunca volverá a ver lo bueno.
Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.
8 El ojo del que me ve ya no me verá más: tus ojos estarán sobre mí, y dejaré de ser.
Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене — та немає мене.
9 Una nube que pasa y se desvanece y se va; así es el que desciende al inframundo no vuelve a subir. (Sheol h7585)
Як хмара зникає й прохо́дить, так хто схо́дить в шео́л, не вихо́дить, (Sheol h7585)
10 Él no regresará a su casa, y su lugar no tendrá más conocimiento de él.
не верта́ється вже той до дому свого́, та й його не пізнає вже місце його.
11 Por eso no callaré la boca; Dejaré que las palabras salgan de ella en el dolor de mi espíritu, mi alma hará un clamor amargo.
Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі:
12 ¿Soy una bestia de mar, que me pusiste a vigilar?
Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив?
13 Cuando digo: En mi cama tendré consuelo, allí descansaré de mi enfermedad;
Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“,
14 Entonces me envías sueños y visiones de miedo;
то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене
15 Mi alma escoge la asfixia, prefiero la muerte. que a está vida.
І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості.
16 No tengo deseos de vivir, ¡no viviría para siempre! Aléjate de mí, porque mis días son como un aliento.
Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!
17 ¿Qué es el hombre, que lo has hecho grande, y que tu atención está fija en él,
Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?
18 ¿Y que tu mano está sobre él cada mañana, y que lo estás poniendo a prueba cada minuto?
Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.
19 ¿Cuánto tiempo pasará antes de que tus ojos se aparten de mí, para que pueda tener un minuto de espacio para respirar?
Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою?
20 Si he hecho algo malo, ¿qué te he hecho a ti, oh guardián de los hombres? ¿Por qué me has hecho un blanco para tus golpes, de modo que soy una carga para mi mismo?
Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м?
21 ¿Y por qué no quitas mi pecado, y dejas que mi maldad termine? porque ahora voy al polvo, y me buscará con cuidado, pero ya no existiré.
І чому́ Ти не про́стиш мойого гріха́, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до по́роху ляжу, і Ти бу́деш шукати мене, — та немає мене“.
