Job 6
1 Y Job respondió y dijo:
А Йов відповів та й сказав:
2 ¡Si solo pudiera medirse mi pena, y ponerla en la balanza contra mi problema!
„Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
3 Porque entonces su peso sería más que la arena de los mares, debido a esto mis palabras han sido cortadas.
то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
4 Porque las flechas del Todopoderoso están dentro de mí, y su veneno bebe mi espíritu, su ejército de temores se pone en orden contra mí.
Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
5 ¿El asno de los campos emite su voz cuando tiene pasto? ¿O el buey hace sonidos sobre su comida?
Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
6 ¿Tomará un hombre comida que no tenga sabor sin sal? ¿O hay algún sabor en la clara del huevo?
Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
7 Mi alma no desea tales cosas, son como enfermedades en mi comida.
Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
8 ¡Si tan solo pudiera tener una respuesta a mi oración, y Dios me diera mi deseo!
О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
9 Si solo él se complaciera en terminar conmigo; ¡Y soltaría su mano para destruirme!
О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
10 Por lo tanto, todavía tendría consuelo y gozaría con los dolores de la muerte, porque siempre he respetado las palabras del Dios Santo.
то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
11 ¿Tengo fuerzas para seguir esperando o tengo algún fin para estar esperando?
Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
12 ¿Es mi fortaleza la fuerza de las piedras, o es mi carne de bronce?
Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
13 No tengo ayuda en mí mismo, y la sabiduría se me ha ido por completo.
Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
14 El que tiene el corazón cerrado contra su amigo que sufre, ha renunciado al temor del Todopoderoso.
Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
15 Mis amigos han sido desleales como un arroyo, como arroyos en los valles que llegan a su fin.
Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
16 Que son oscuros por el hielo y la nieve que cae en ellos;
темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
17 Bajo el ardiente sol se secan, y no llegan a nada debido al calor.
Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
18 Las caravanas de camellos se desvían de su camino; van al vacío y son destruidos.
Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
19 Las caravanas de camellos de Tema los buscaron y de Saba, los esperaban.
Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
20 Ellos vinieron, fueron avergonzados por su esperanza; y confundida su esperanza.
І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
21 Así son ustedes ahora; Ven mi triste condición y tienen miedo.
Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
22 ¿Dije, dame algo? o ¿Hacer un pago para mí de su riqueza?
Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
23 ¿O me sacas del poder de mi enemigo? o ¿Dar dinero para que me rescaten del poder de los malvados?
і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
24 Dame la enseñanza y estaré callado; Y hazme ver mi error.
Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
25 ¡Qué agradables son las palabras rectas! ¿Pero qué prueba hay en tus argumentos?
Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
26 Mis palabras pueden parecer malas, pero las palabras de quien no tiene esperanza son para el viento.
Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
27 En verdad, ustedes echarían suerte sobre un huérfano, y capaz de vender a su propio amigo.
і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
28 Ahora pues, vuelvan sus ojos hacia mí, porque de verdad no diré lo que es falso en mi rostro.
Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
29 Deja que tu mente sea cambiada, y no tengas una mala opinión de mí; Sí, cambia, porque mi justicia todavía está en mí.
Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
30 ¿Hay mal en mi lengua? ¿No puede mi paladar discernir destrucción?
Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?
