Job 37
1 A esto me tiembla el corazón; se mueve fuera de su lugar.
Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
2 Escucha el ruido de su voz; al sonido hueco que sale de su boca.
Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
3 Él lo envía a través de todo el cielo, y su trueno llama hasta los confines de la tierra.
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
4 Después de esto suena una voz que truena la palabra de su poder; no retiene sus truenos; de su boca suena la voz.
За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
5 Él hace maravillas, más de lo que se puede comprender; grandes cosas de las cuales no tenemos conocimiento;
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
6 Porque dice a la nieve: Moja la tierra; Y a la tormenta de lluvia, baja.
До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
7 Él pone fin a la obra de cada hombre, para que todos puedan ver su obra.
Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
8 Entonces las bestias se meten en sus agujeros, y descansan.
І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
9 Del sur sale el viento de tormenta y el frío del norte.
Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
10 Por el aliento de Dios se hace hielo, y las anchas aguas se congelan.
Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
11 La nube espesa está cargada con una llama de trueno, y la nube emite su luz;
Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
12 Y va por este camino, dando la vuelta, girándose por su guía, para hacer lo que él ordene que se haga, en la superficie del mundo, la tierra de los hombres,
і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
13 Por corrección, o por su tierra, o por misericordia, las hará venir.
він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
14 Escucha esto, oh Job, y guarda silencio en tu lugar; y toma nota de las maravillas hechas por Dios.
Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
15 ¿Tienes conocimiento del orden de Dios de sus obras, cómo hace que se vea la luz de su nube?
Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
16 ¿Tienes conocimiento como flotan las nubes, las maravillas de aquel que es perfecto en sabiduría?
Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
17 Tú, cuya ropa es cálida, cuando la tierra está tranquila debido al viento del sur,
ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
18 ¿Harás, con él, los cielos suaves y fuertes como un espejo pulido?
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
19 Dejame claro lo que debemos decirle; No podemos poner nuestra causa ante él, debido a la oscuridad.
Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
20 ¿Cómo puede él conocer mi deseo de hablar con él? ¿O algún hombre dijo alguna vez: ¿Puede la destrucción venir a mí?
Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
21 Y ahora no se ve la luz, porque es oscura a causa de las nubes; Pero viene un viento que las aleja.
І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
22 Una luz brillante sale del norte; La gloria de Dios es grandemente temible.
Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
23 No alcanzaremos al Todopoderoso; su fuerza y su juicio son grandes; Él está lleno de justicia, no haciendo nada malo.
Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
24 Por esta causa los hombres van por temor a él; no tiene respeto por los sabios de corazón.
Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
