Job 31

1 Hice un acuerdo con mis ojos; ¿Cómo podrían mis ojos estar mirando a una virgen?

Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

2 ¿Cuál es la recompensa de Dios desde lo alto, o la herencia dada por él Todopoderoso desde el cielo?

І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

3 ¿No es problema para el pecador, y destrucción para los que hacen el mal?

Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

4 ¿No ve él mis caminos, y mis pasos no están todos numerados?

Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

5 Si he ido por caminos falsos, o mi pie se apuró rápido a engaño;

Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

6 Déjame ser medido en escalas rectas, y deja que Dios vea mi justicia.

то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

7 Si mis pasos han sido apartados, o si me dejado llevar por la codicia, o si la propiedad de otro está en mis manos;

Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

8 Si siembro mi semilla en la tierra para que otro tenga su fruto, y deja que mi producto sea arrancado de raíz.

то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

9 Si mi corazón iba tras la esposa de otro hombre, o si esperaba en acecho la puerta de mi vecino;

Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

10 Entonces deja que mi esposa dé placer a otro hombre y que otros usen su cuerpo.

то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

11 Porque eso sería un crimen; sería un acto por el cual los jueces medirían el castigo:

Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

12 Sería un fuego que arderá hasta la destrucción, y que me quitaría todo lo que tengo.

бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

13 Si he desdeñado el derecho de mi sirviente, o mi sirvienta, cuando contendieron conmigo;

Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

14 ¿Qué haré cuando Dios venga como mi juez? ¿Y qué respuesta puedo dar a sus preguntas?

то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

15 ¿No lo hizo Dios tan bien como yo? ¿No nos dio vida en los cuerpos de nuestras madres?

Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

16 Si retenía el deseo de los pobres; o he hecho desfallecer los ojos de la viuda;

Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

17 Si me guardaba la comida y no le daba un poco al huérfano;

Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

18 Porque desde mi juventud él creció conmigo como un padre, desde mis primeros días; y a la viuda la guié desde mi niñez;

Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

19 Si he visto a alguien cercano a la muerte por necesidad de ropa, y a los pobres sin nada que los cubriera;

Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

20 Si su espalda no me dio una bendición, y la lana de mis ovejas no lo calentó;

чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

21 Si mi mano había sido levantada contra él justo, cuando vi que los jueces me apoyaban;

Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

22 Que mi brazo sea arrancado de mi cuerpo, y que sea roto desde su base.

хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

23 Porque el temor de Dios me retuvo, y debido a su poder no podría hacer tales cosas.

Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

24 Si hice del oro mi esperanza, o si alguna vez dije al mejor oro, he puesto mi fe en ti;

Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?

25 Si me alegrara porque mi riqueza era grande, y porque mi mano había reunido mucho;

Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

26 Si, cuando vi el sol brillando, y la luna moviéndose en su camino brillante,

Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

27 Un sentimiento secreto de adoración entró en mi corazón, y mi boca besó mi mano;

то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

28 Ese hubiera sido otro pecado para ser recompensado con el castigo de los jueces; porque habría sido falso a Dios en lo alto.

це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

29 Si me alegré en la destrucción de mi aborrecedor, y grité de alegría cuando el mal lo alcanzó;

Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

30 Porque no dejé que mi boca cediera al pecado al poner una maldición sobre su vida?

Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

31 Si los hombres de mi tienda dijeran: ¿Quién no ha comido toda su carne, no se saciaría?

Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

32 El viajero no tomó su descanso nocturno en la calle, y mis puertas estaban abiertas para cualquier persona en un viaje;

Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

33 Si mis malas obras cubiertas como Adan, y mi pecado en el secreto de mi pecho,

Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

34 Por temor al gran grupo de personas, o por temor a que las familias me despreciarán, para que me quede callado y no salga por mi puerta;

Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

35 ¡Si solo Dios me escuchara, y él Todopoderoso me contestara! ¡O si lo que él tiene contra mí se hubiera puesto por escrito!

О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

36 En verdad tomaría el libro en mis hombros; sería para mí como una corona;

Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

37 Dejaría claro el número de mis pasos, ¡lo pondría ante él como un príncipe! Las palabras de Job se acaban.

Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

38 Si mi tierra ha clamado contra mí, o los surcos ha estado triste;

Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

39 Si he tomado su producto sin pago, causando la muerte de sus dueños;

якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

40 Luego, en lugar de grano, salen espinas, y en lugar de cebada, plantas malolientes. Las palabras de Job han terminado.

то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.