Hebreos 12
1 Por esta razón, al estar rodeados por una gran nube de testigos, despojémonos de todo peso y de los pecados que nos asedia tan fácilmente, sigamos corriendo por el camino que tenemos por delante,
Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тяга́р та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,
2 Teniendo nuestros ojos fijos en Jesús, el autor y el consumador de nuestra fe, que pasó por los dolores de la cruz, sin preocuparse por la vergüenza, por la alegría que tenía puesta delante de él, y que ahora ha tomado su lugar a la diestra de Dios sede del poder.
дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перете́рпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.
3 Piensen en aquel que ha sufrido tanta contradicción por parte de los pecadores contra sí mismo, para que no se cansen ni se desanimen.
Тож подумайте про Того, хто перете́рпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.
4 Hasta ahora no han tenido que llegar hasta la muerte en tu lucha contra el pecado:
Ви ще не змага́лись до крови, борю́чись проти гріха,
5 Y no has olvidado la exhortación que Dios les aconseja como a hijos suyos, dice en la Escritura: “hijo Mío, no desprecies la corrección del Señor, ni te desanimes cuando te reprende.
і забули на́гад, що говорить до вас, як синів: „Мій сину, — не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоря́є тобі.
6 Porque el Señor corrige a quien él ama. Y castiga aquel a quien recibe como hijo.
Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає“!
7 Si ustedes soportan la disciplina Dios los trata como hijos; porque ¿qué hijo no tiene disciplina de su padre?
Коли те́рпите кару, то ро́бить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що ба́тько його не карає?
8 Pero si no tienes ese castigo del cual todos tenemos nuestra parte, entonces no eres verdadero hijo, sino hijo ilegítimo.
А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з пере́любу, а не сини.
9 Y nuevamente, los padres de nuestra carne nos castigaron y tuvieron nuestro respeto, ¿cuánto más nosotros debemos de someternos bajo la autoridad del Padre de los espíritus y tendremos vida?
А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, — і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні кори́тися ми Отцеві ду́хів, щоб жити?
10 Porque verdaderamente nos castigaron por poco tiempo, porque les pareció bien; pero Dios lo hace para nuestro beneficio, para que podamos llegar a ser santos como él es.
Ті нас за короткого ча́су карали, як їм до вподоби було́, Цей же на ко́ристь, щоб ми стали учасниками Його святости.
11 En ese momento todo castigo parece ser dolor y no alegría: pero después, aquellos que han sido entrenados por él obtienen de él el fruto de paz y de justicia.
Усяка кара в тепе́рішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для на́вчених нею приносить ми́рний плід праведности!
12 Por lo cual, levanten las manos que cuelgan, y hagan fuertes las débiles rodillas,
Тому́ то „опущені руки й коліна знемо́жені ви́простуйте“,
13 Y pongan caminos rectos para sus pies, para que los débiles no se aparten del camino, sino que se hagan fuerte.
і „чиніть прості стежки́ ногам вашим“, щоб кульгаве не збо́чило, але краще ви́правилось.
14 Sigan la paz con todos los hombres, y la santidad, sin los cuales nadie verá al Señor;
Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.
15 Mirando con cuidado para ver que ningún hombre entre ustedes en su comportamiento se quede corto de la gracia de Dios; por temor a que una raíz amarga pueda ser un problema entre ustedes, y que algunos de ustedes sean contaminados por ello;
Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благода́ті, щоб „не виріс який гіркий корінь і не наробив непоко́ю“, і щоб багато-хто не опога́нились тим.
16 Y que no haya ningún fornicario, ni ningún hombre sin respeto por Dios, como Esaú, que vendió su primogenitura por un plato de comida.
Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворі́дство віддав за поживу саму́.
17 Porque saben que aun mucho después, cuando deseaba la bendición de su herencia, fue rechazado, aunque hizo su petición con frecuencia y con llanto; porque el pasado no puede ser cambiado.
Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкува́ти благослове́ння, відкинутий був, — не знайшов бо був можливости до покая́ння, хоч його з слі́зьми шукав.
18 No han venido a un monte que se pueda tocar, y ardía en fuego, oscuridad, tinieblas y tempestad,
Бо ви не приступили до гори дотика́льної та до палю́чого огню, і до хмари, і до те́мряви, та до бурі,
19 Y al sonido de un cuerno, y la voz de las palabras, los oyentes pidieron que ni una palabra más se les hablase:
і до сурмо́вого звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.
20 Porque no podían soportar el mandato que decía: Si la montaña es tocada por una bestia, la bestia será apedreada, o con lanza;
Не могли бо вони того витримати, що наказано: „Коли й звірина́ до гори доторкне́ться, то буде камінням побита“.
21 Y la visión era tan abrumadora que incluso Moisés dijo: Estoy temblando y lleno de temor.
І таке страшне́ те видіння було́, що Мойсей проказав: „Я боюся й тремчу́!“
22 Pero has venido al monte de Sión, al lugar del Dios viviente, a la Jerusalén celestial, y a un ejército de ángeles que no pueden ser contados,
Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч анголів,
23 A la gran reunión y a la iglesia del primero de aquellos que son nombrados en el cielo, y para Dios el juez de todos, y para los espíritus de hombres buenos hechos perfectos,
і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і до духів удоскона́лених праведників,
24 Y a Jesús mediador del nuevo pacto entre Dios y el hombre, y la sangre con la que hemos sido purificados la cual dice cosas mejores que la sangre de Abel.
і до Посере́дника Ново́го Заповіту — до Ісуса, і до покро́плення крови, що краще промовляє, як А́велева.
25 Mira que no rechaces y escucha la voz de quien nos habla. Porque si aquellos cuyos oídos estaban cerrados a la voz que les vino en la tierra no se liberaron del castigo, ¿qué posibilidades tenemos de liberarnos si no le prestamos atención a aquel cuya voz proviene del cielo?
Глядіть, не відверта́йтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,
26 Cuya voz fue la causa de la sacudida de la tierra; pero ahora él ha hecho un juramento, diciendo: Todavía habrá una vez más un temblor, no solo de la tierra, sino del cielo.
що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: „Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом“.
27 Y las palabras, “una vez más”, dejan en claro que se quitarán aquellas cosas que son movibles, como las cosas que están hechas, de modo que puede haber sólo aquellas cosas inconmovibles.
А „ще раз“визначає заміну захитаного, як ство́реного, щоб зосталися ті, хто непохитний.
28 Entonces, si tenemos un reino que nunca será movido, tengamos gratitud, para que le demos a Dios la adoración que le agrada con temor y respeto:
Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благода́ть, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо стра́хом.
29 Porque nuestro Dios es un fuego que todo lo consume.
Бо наш Бог — то „палю́чий огонь“!
