Salmos 90
1 Oración de Moisés Varón de Dios. Señor, tú nos has sido refugio en generación y en generación.
Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
2 Antes que naciesen los montes y formases la tierra y el mundo, y desde el siglo y hasta el siglo, tú eres Dios.
Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
3 Vuelves al hombre hasta ser quebrantado, y dices: Convertíos, hijos de los hombres.
Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
4 Porque mil años delante de tus ojos, son como el día de ayer, que pasó, y como la vela de la noche.
Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
5 Los haces pasar como avenida de aguas; son como sueño; a la mañana está fuerte como la yerba,
Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
6 que a la mañana florece, y crece; a la tarde es cortada, y se seca.
уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
7 Porque con tu furor somos consumidos, y con tu ira somos conturbados.
Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
8 Pusiste nuestras maldades delante de ti, nuestros yerros a la lumbre de tu rostro.
Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
9 Porque todos nuestros días declinan a causa de tu ira; acabamos nuestros años según la palabra.
Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
10 Los días de nuestra edad son setenta años; y de los más valientes, ochenta años, y su fortaleza es molestia y trabajo; porque es cortado presto, y volamos.
Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
11 ¿Quién conoce la fortaleza de tu ira? Que tu ira no es menor que nuestro temor.
Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
12 Para contar nuestros días haznos saber así, y traeremos al corazón sabiduría.
Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
13 Vuélvete a nosotros, oh SEÑOR: ¿hasta cuándo? Y aplácate para con tus siervos.
Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
14 Sácianos de mañana de tu misericordia; y cantaremos, y nos alegraremos todos nuestros días.
Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
15 Alégranos conforme a los días que nos afligiste, y los años en que vimos el mal.
Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
16 Aparezca en tus siervos tu obra, y tu gloria sobre sus hijos.
Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
17 Y sea la hermosura del SEÑOR nuestro Dios sobre nosotros; y enderezca sobre nosotros la obra de nuestras manos, la obra de nuestras manos enderezca.
і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
