Salmos 78
1 Masquil de Asaf. Escucha, pueblo mío, mi ley; inclinad vuestro oído a las palabras de mi boca.
Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
2 Abriré mi boca en parábola; hablaré enigmas del tiempo antiguo.
Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
3 Las cuales hemos oído y entendido; que nuestros padres nos las contaron.
які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
4 No las encubriremos a sus hijos, contando a la generación venidera las alabanzas del SEÑOR, y su fortaleza, y sus maravillas que hizo.
Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
5 El estableció testimonio en Jacob, y puso ley en Israel; las cuales mandó a nuestros padres que las notificasen a sus hijos;
Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
6 para que lo sepa la generación venidera, y los hijos que nacerán; y los que se levantarán, lo cuenten a sus hijos
щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
7 con el fin de poner su confianza en Dios, y no olvidar de las obras de Dios, y guardar sus mandamientos:
Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
8 Y no ser como sus padres, generación contumaz y rebelde; generación que no compuso su corazón, ni su espíritu fue fiel con Dios.
Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
9 Los hijos de Efraín armados, flecheros, volvieron las espaldas el día de la batalla.
Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
10 No guardaron el pacto de Dios, ni quisieron andar en su ley;
Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
11 antes se olvidaron de sus obras, y de sus maravillas que les había mostrado.
Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
12 Delante de sus padres hizo maravillas en la tierra de Egipto, en el campo de Zoán.
Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
13 Rompió el mar, y los hizo pasar; e hizo estar las aguas como en un montón.
Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
14 Y los llevó con nube de día, y toda la noche con resplandor de fuego.
Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
15 Hendió las peñas en el desierto; y les dio a beber de abismos grandes;
Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
16 y sacó de la peña corrientes, e hizo descender aguas como ríos.
Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
17 Pero aun tornaron a pecar contra él, enojando al Altísimo en la soledad.
Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
18 Y tentaron a Dios en su corazón, pidiendo comida al gusto de su alma.
Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
19 Y hablaron contra Dios, diciendo: ¿Podrá Dios ponernos mesa en el desierto?
Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
20 He aquí ha herido la peña, y corrieron aguas, y arroyos salieron ondeando: ¿Podrá también dar pan? ¿Aparejará carne a su pueblo?
Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
21 Por tanto oyó el SEÑOR, y se enojó; se encendió el fuego contra Jacob, y el furor subió también contra Israel;
Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
22 por cuanto no habían creído a Dios, ni habían confiado de su salud.
бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
23 Y mandó a las nubes de arriba, y abrió las puertas de los cielos,
Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
24 e hizo llover sobre ellos maná para comer, y les dio trigo de los cielos.
і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
25 Pan de fuertes comió el hombre; les envió comida en abundancia.
Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
26 Movió el solano en el cielo, y trajo con su fortaleza el austro,
Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
27 e hizo llover sobre ellos carne como polvo, y aves de alas como arena del mar.
Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
28 Y las hizo caer en medio de su campamento, alrededor de sus tiendas.
яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
29 Y comieron, y se llenaron bien; les cumplió pues su deseo.
Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
30 No habían quitado de sí su deseo, aun estaba su vianda en su boca,
Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
31 cuando vino sobre ellos el furor de Dios, y mató los más robustos de ellos, y derribó los escogidos de Israel.
як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
32 Con todo esto pecaron aún, y no dieron crédito a sus maravillas.
Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
33 Consumió por tanto sus días en vanidad, y sus años en tribulación.
Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
34 Si los mataba, entonces le buscaban; y se convertían, y buscaban a Dios de mañana.
Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
35 Y se acordaban que Dios era su refugio, y el Dios Alto su redentor.
І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
36 Mas le lisonjeaban con su boca, y con su lengua le mentían,
Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
37 pues sus corazones no eran rectos con él, ni estuvieron firmes en su pacto.
та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
38 Pero él, misericordioso, perdonaba la maldad, y no los destruyó; y abundó su misericordia para apartar su ira, y no despertó toda su ira.
Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
39 Y se acordó que eran carne; soplo que va y no vuelve.
Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
40 ¡Cuántas veces lo ensañaron en el desierto, lo enojaron en la soledad!
Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
41 Y volvían, y tentaban a Dios, y ponían límite al Santo de Israel.
Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
42 No se acordaron de su mano, del día que los redimió de angustia;
Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
43 cuando puso en Egipto sus señales, y sus maravillas en el campo de Zoán;
коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
44 y volvió sus ríos en sangre, y sus corrientes para que no bebiesen.
Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
45 Envió entre ellos enjambres de moscas que los comían, y ranas que los destruyeron.
Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
46 Dio también al pulgón sus frutos, y sus trabajos a la langosta.
Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
47 Sus viñas destruyó con granizo, y sus higuerales con piedra;
Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
48 y entregó al pedrisco sus bestias, y al fuego sus ganados.
Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
49 Envió sobre ellos el furor de su saña; ira, enojo, angustia, y ángeles malos.
Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
50 Dispuso el camino a su furor; no eximió el alma de ellos de la muerte, sino que entregó su vida a la mortandad.
Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
51 E hirió a todo primogénito en Egipto, las primicias de las fuerzas en las tiendas de Cam.
І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
52 Hizo salir a su pueblo como ovejas, y los llevó por el desierto, como un rebaño.
Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
53 Y los pastoreó con seguridad, que no tuvieron miedo; y el mar cubrió a sus enemigos.
Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
54 Los metió después en los términos de su santidad, en este monte que ganó su mano derecha.
І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
55 Y echó los gentiles de delante de ellos, y les repartió una herencia con cuerdas; e hizo habitar en sus moradas a las tribus de Israel.
Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
56 Mas tentaron y enojaron al Dios Altísimo, y no guardaron sus testimonios;
Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
57 sino que se volvieron, y se rebelaron como sus padres; se volvieron como arco engañoso.
І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
58 Y le enojaron con sus lugares altos, y le provocaron a celo con sus esculturas.
Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
59 Lo oyó Dios, y se enojó, y en gran manera aborreció a Israel.
Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
60 Por esta causa dejó el tabernáculo de Silo, la tienda en que habitó entre los hombres;
Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
61 y dio en cautividad su fortaleza, y su gloria en mano del enemigo.
І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
62 Entregó también su pueblo a cuchillo, y se airó contra su heredad.
Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
63 El fuego devoró sus jóvenes, y sus vírgenes no fueron loadas en cantos nupciales.
Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
64 Sus sacerdotes cayeron a cuchillo, y sus viudas no se lamentaron.
Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
65 Entonces despertó el Señor a la manera del que ha dormido, como un valiente que grita a causa del vino:
Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
66 e hirió a sus enemigos en las partes posteriores; les dio perpetua afrenta.
І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
67 Y aborreció la tienda de José, y no escogió la tribu de Efraín.
Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
68 Sino que escogió la tribu de Judá, el monte de Sion, al cual amó.
Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
69 Y edificó su santuario a manera de eminencia, como la tierra que cimentó para siempre.
Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
70 Y eligió a David su siervo, y lo tomó de las majadas de las ovejas;
І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
71 de tras las paridas lo trajo, para que apacentase a Jacob su pueblo, y a Israel su heredad.
привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
72 Y los apacentó con entereza de su corazón; y los pastoreó con la pericia de sus manos.
І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
