Proverbios 5
1 Hijo mío, está atento a mi sabiduría, y a mi inteligencia inclina tu oído;
Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
2 para que guardes consejo, y tus labios conserven la ciencia.
щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 Porque los labios de la mujer extraña destilan miel, y su paladar es más blando que el aceite;
Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
4 mas su fin es amargo como el ajenjo, agudo como cuchillo de dos filos.
та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)
6 si no pesares el camino de vida, sus caminos son inestables; no los conocerás.
Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Ahora pues, hijos, oídme, y no os apartéis de las razones de mi boca.
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 Aleja de ella tu camino, y no te acerques a la puerta de su casa;
віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 para que no des a los extraños tu honor, y tus años al cruel;
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 para que no se harten los extraños de tu fuerza, y tus trabajos estén en casa del extraño;
щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
11 y gimas en tus postrimerías, cuando se consumiere tu carne y tu cuerpo,
І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 y digas: ¡Cómo aborrecí el castigo, y mi corazón menospreció la reprensión;
і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
13 y no oí la voz de los que me castigaban; y a los que me enseñaban no incliné mi oído!
І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
14 Casi en todo mal he estado, en medio de la sociedad y de la congregación.
Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
15 Bebe el agua de tu propia cisterna, y las corrientes de tu propio pozo.
Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
16 Rebosan por de fuera tus fuentes, en las plazas los ríos de tus aguas.
чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 Sean para ti solo, y no para los extraños contigo.
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Será bendito tu manantial; y alégrate de la mujer de tu juventud.
Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 Como cierva de amores y graciosa gacela, sus pechos te satisfagan en todo tiempo; y en su amor andarás ciego de continuo, sin fijar tus ojos en nadie más.
вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 ¿Y por qué, hijo mío, andarás ciego con la ajena, y abrazarás el seno de la extraña?
І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 Pues que los caminos del hombre están ante los ojos del SEÑOR, ¡y él pesa todas sus veredas!
Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
22 Sus propias iniquidades prenderán al impío, y con las cuerdas de su pecado será detenido.
власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
23 El morirá por no haberse sometido al castigo; y por la grandeza de su locura, errará.
помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
