Cantar de los Cantares 1
1 CANCIÓN de canciones, la cual es de Salomón.
Соломонова Пісня над піснями.
2 ¡Oh si él me besara con ósculos de su boca! porque mejores son tus amores que el vino.
„Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
3 Por el olor de tus suaves ungüentos, (ungüento derramado es tu nombre, ) por eso las doncellas te amaron.
На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
4 Llévame en pos de ti, correremos. Metióme el rey en sus cámaras: nos gozaremos y alegraremos en ti; acordarémonos de tus amores más que del vino: los rectos te aman.
Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
5 Morena soy, oh hijas de Jerusalem, mas codiciable; como las cabañas de Cedar, como las tiendas de Salomón.
Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
6 No miréis en que soy morena, porque el sol me miró. Los hijos de mi madre se airaron contra mí, hiciéronme guarda de viñas; [y] mi viña, que era mía, no guardé.
Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
7 Hazme saber, ó tú á quien ama mi alma, dónde repastas, dónde haces tener majada al medio día: porque, ¿por qué había yo de estar como vagueando tras los rebaños de tus compañeros?
„Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
8 Si tú no lo sabes, oh hermosa entre las mujeres, sal, yéndote por las huellas del rebaño, y apacienta tus cabritas junto á las cabañas de los pastores.
„Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
9 A yegua de los carros de Faraón te he comparado, amiga mía.
„Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
10 Hermosas son tus mejillas entre los pendientes, tu cuello entre los collares.
Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
11 Zarcillos de oro te haremos, con clavos de plata.
Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
12 Mientras que el rey estaba en su reclinatorio, mi nardo dió su olor.
„Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
13 Mi amado es para mí un manojito de mirra, que reposa entre mis pechos.
Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
14 Racimo de copher en las viñas de Engadi es para mí mi amado.
Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
15 He aquí que tú eres hermosa, amiga mía; he aquí que eres bella: tus ojos de paloma.
„Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
16 He aquí que tú eres hermoso, amado mío, y suave: nuestro lecho también florido.
„Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!
17 Las vigas de nuestra casa son de cedro, [y] de ciprés los artesonados.
Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“
