Salmos 74
1 Masquil de Asaph. ¿POR qué, oh Dios, [nos] has desechado para siempre? ¿por qué ha humeado tu furor contra las ovejas de tu dehesa?
Псалом навча́льний, Аса́фів.
2 Acuérdate de tu congregación, que adquiriste de antiguo, [cuando] redimiste la vara de tu heredad; este monte de Sión, donde has habitado.
Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, —
3 Levanta tus pies á los asolamientos eternos: á todo enemigo que ha hecho mal en el santuario.
підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині!
4 Tus enemigos han bramado en medio de tus sinagogas: han puesto sus divisas por señas.
Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, —
5 [Cualquiera] se hacía famoso según que había levantado el hacha sobre los gruesos maderos.
виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева.
6 Y ahora con hachas y martillos han quebrado todas sus entalladuras.
А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами,
7 Han puesto á fuego tus santuarios, han profanado el tabernáculo de tu nombre [echándolo] á tierra.
Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили.
8 Dijeron en su corazón: Destruyámoslos de una vez; han quemado todas las sinagogas de Dios en la tierra.
Сказали вони в своїм серці: „Зруйнуймо їх ра́зом!“і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів...
9 No vemos ya nuestras señales: no hay más profeta; ni con nosotros hay quien sepa hasta cuándo.
Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде ...
10 ¿Hasta cuándo, oh Dios, el angustiador [nos] afrentará? ¿ha de blasfemar el enemigo perpetuamente tu nombre?
Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє?
11 ¿Por qué retraes tu mano, y tu diestra? ¿[por qué] la escondes dentro de tu seno?
Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ!
12 Empero Dios es mi rey ya de antiguo; el que obra saludes en medio de la tierra.
А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі!
13 Tú hendiste la mar con tu fortaleza: quebrantaste cabezas de ballenas en las aguas.
Розділив Ти був море Своєю поту́гою, побив го́лови змі́ям на во́дах,
14 Tú magullaste las cabezas del leviathán; dístelo por comida al pueblo de los desiertos.
Ти левіята́нові го́лову був поторо́щив, його Ти віддав був на їжу наро́дові пустині,
15 Tú abriste fuente y río; tú secaste ríos impetuosos.
Ти був розділи́в джерело́ та поті́к, Ти ви́сушив рі́ки великі!
16 Tuyo es el día, tuya también es la noche: tú aparejaste la luna y el sol.
Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
17 Tú estableciste todos los términos de la tierra: el verano y el invierno tú los formaste.
всі грани́ці землі Ти поставив, Ти літо та зи́му створи́в!
18 Acuérdate de esto: que el enemigo ha dicho afrentas á Jehová, y que el pueblo insensato ha blasfemado tu nombre.
Пам'ятай же про це: во́рог знуща́ється з Господа, а наро́д нерозумний знева́жує Йме́ння Твоє!“
19 No entregues á las bestias el alma de tu tórtola: y no olvides para siempre la congregación de tus afligidos.
Не віддай звірині́ душі Своєї го́рлиці, живої Твоїх бідарі́в не забудь же наза́вжди!
20 Mira al pacto: porque las tenebrosidades de la tierra llenas están de habitaciones de violencia.
Споглянь же на Свій заповіт, бо темно́ти землі повні ме́шкань насилля!
21 No vuelva avergonzado el abatido: el afligido y el menesteroso alabarán tu nombre.
Нехай не відхо́дить пригно́блений посоро́мленим, бідний та вбогий нехай прославля́ють Іме́ння Твоє!
22 Levántate, oh Dios, aboga tu causa: acuérdate de cómo el insensato te injuria cada día.
Встань же, о Боже, суди́ся за справу Свою, пам'ятай про щоде́нну нару́гу Свою від безумного!
23 No olvides las voces de tus enemigos: el alboroto de los que se levantan contra ti sube continuamente.
Не забудь же про ве́реск Своїх ворогів, про га́лас бунтівникі́в проти Тебе, що за́вжди зростає!
