Salmos 44

1 Al Músico principal: de los hijos de Coré: Masquil. OH Dios, con nuestros oídos hemos oído, nuestros padres nos han contado, la obra que hiciste en sus días, en los tiempos antiguos.

Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:

2 Tú con tu mano echaste las gentes, y los plantaste á ellos; afligiste los pueblos, y los arrojaste.

Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!

3 Porque no se apoderaron de la tierra por su espada, ni su brazo los libró; sino tu diestra, y tu brazo, y la luz de tu rostro, porque te complaciste en ellos.

Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!

4 Tú, oh Dios, eres mi rey: manda saludes á Jacob.

Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:

5 Por medio de ti sacudiremos á nuestros enemigos: en tu nombre atropellaremos á nuestros adversarios.

Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,

6 Porque no confiaré en mi arco, ni mi espada me salvará.

бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,

7 Pues tú nos has guardado de nuestros enemigos, y has avergonzado á los que nos aborrecían.

але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!

8 En Dios nos gloriaremos todo tiempo, y para siempre loaremos tu nombre. (Selah)

Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)

9 Empero [nos] has desechado, y nos has hecho avergonzar; y no sales en nuestros ejércitos.

та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:

10 Nos hiciste retroceder del enemigo, y saqueáron[nos] para sí los que nos aborrecían.

Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.

11 Pusístenos como á ovejas para comida, y esparcístenos entre las gentes.

Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,

12 Has vendido tu pueblo de balde, y no pujaste en sus precios.

Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!

13 Pusístenos por vergüenza á nuestros vecinos, por escarnio y por burla á los que nos rodean.

Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,

14 Pusístenos por proverbio entre las gentes, por movimiento de cabeza en los pueblos.

Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.

15 Cada día mi vergüenza está delante de mí, y cúbreme la confusión de mi rostro,

Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —

16 Por la voz del que [me] vitupera y deshonra, por razón del enemigo y del que se venga.

через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.

17 Todo esto nos ha venido, y no nos hemos olvidado de ti; y no hemos faltado á tu pacto.

Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,

18 No se ha vuelto atrás nuestro corazón, ni tampoco se han apartado nuestros pasos de tus caminos.

не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!

19 Cuando nos quebrantaste en el lugar de los dragones, y nos cubriste con sombra de muerte,

Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —

20 Si nos hubiésemos olvidado del nombre de nuestro Dios, ó alzado nuestras manos á dios ajeno,

чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?

21 ¿No demandaría Dios esto? porque él conoce los secretos del corazón.

Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —

22 Empero por tu causa nos matan cada día; somos tenidos como ovejas para el matadero.

що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.

23 Despierta; ¿por qué duermes, Señor? Despierta, no te alejes para siempre.

Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!

24 ¿Por qué escondes tu rostro, y te olvidas de nuestra aflicción, y de la opresión nuestra?

Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?

25 Porque nuestra alma está agobiada hasta el polvo: nuestro vientre está pegado con la tierra.

Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.

26 Levántate para ayudarnos, y redímenos por tu misericordia.

Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!