< Salmos 102 >
1 Oración del pobre, cuando estuviere angustiado, y delante de Jehová derramare su lamento. JEHOVÁ, oye mi oración, y venga mi clamor á ti.
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
2 No escondas de mí tu rostro: en el día de mi angustia inclina á mí tu oído; el día que [te] invocare, apresúrate á responderme.
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 Porque mis días se han consumido como humo; y mis huesos cual tizón están quemados.
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 Mi corazón fué herido, y secóse como la hierba; por lo cual me olvidé de comer mi pan.
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
5 Por la voz de mi gemido mis huesos se han pegado á mi carne.
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
6 Soy semejante al pelícano del desierto; soy como el buho de las soledades.
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
7 Velo, y soy como el pájaro solitario sobre el tejado.
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
8 Cada día me afrentan mis enemigos; los que se enfurecen contra mí, hanse contra mí conjurado.
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 Por lo que como la ceniza á manera de pan, y mi bebida mezclo con lloro,
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
10 A causa de tu enojo y de tu ira; pues me alzaste, y me has arrojado.
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 Mis días son como la sombra que se va; y heme secado como la hierba.
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
12 Mas tú, Jehová, permanecerás para siempre, y tu memoria para generación y generación.
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
13 Tú levantándote, tendrás misericordia de Sión; porque el tiempo de tener misericordia de ella, porque el plazo es llegado.
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 Porque tus siervos aman sus piedras, y del polvo de ella tienen compasión.
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
15 Entonces temerán las gentes el nombre de Jehová, y todos los reyes de la tierra tu gloria;
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 Por cuanto Jehová habrá edificado á Sión, y en su gloria será visto;
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
17 Habrá mirado á la oración de los solitarios, y no habrá desechado el ruego de ellos.
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 Escribirse ha esto para la generación venidera: y el pueblo que se criará, alabará á JAH.
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
19 Porque miró de lo alto de su santuario; Jehová miró de los cielos á la tierra,
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 Para oir el gemido de los presos, para soltar á los sentenciados á muerte;
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 Porque cuenten en Sión el nombre de Jehová, y su alabanza en Jerusalem,
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
22 Cuando los pueblos se congregaren en uno, y los reinos, para servir á Jehová.
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 El afligió mi fuerza en el camino; acortó mis días.
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
24 Dije: Dios mío, no me cortes en el medio de mis días: por generación de generaciones son tus años.
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
25 Tú fundaste la tierra antiguamente, y los cielos son obra de tus manos.
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
26 Ellos perecerán, y tú permanecerás; y todos ellos como un vestido se envejecerán; como una ropa de vestir los mudarás, y serán mudados:
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
27 Mas tú eres el mismo, y tus años no se acabarán.
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
28 Los hijos de tus siervos habitarán, y su simiente será afirmada delante de ti.
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“