Proverbios 7
1 HIJO mío, guarda mis razones, y encierra contigo mis mandamientos.
Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
2 Guarda mis mandamientos, y vivirás; y mi ley como las niñas de tus ojos.
бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
3 Lígalos á tus dedos; escríbelos en la tabla de tu corazón.
прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
4 Di á la sabiduría: Tú eres mi hermana; y á la inteligencia llama parienta:
На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
5 Para que te guarden de la mujer ajena, y de la extraña que ablanda sus palabras.
щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
6 Porque mirando yo por la ventana de mi casa, por mi celosía,
Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
7 Vi entre los simples, consideré entre los jóvenes, un mancebo falto de entendimiento,
і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
8 El cual pasaba por la calle, junto á la esquina de aquella, é iba camino de su casa,
прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
9 A la tarde del día, ya que oscurecía, en la oscuridad y tiniebla de la noche.
коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
10 Y he aquí, una mujer que le sale al encuentro con atavío de ramera, astuta de corazón,
Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
11 Alborotadora y rencillosa, sus pies no pueden estar en casa;
галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
12 Unas veces de fuera, ó bien por las plazas, acechando por todas las esquinas.
раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
13 Y traba de él, y bésalo; desvergonzó su rostro, y díjole:
І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
14 Sacrificios de paz había prometido, hoy he pagado mis votos;
„У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
15 Por tanto he salido á encontrarte, buscando diligentemente tu rostro, y te he hallado.
Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
16 Con paramentos he ataviado mi cama, recamados con cordoncillo de Egipto.
Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
17 He sahumado mi cámara con mirra, áloes, y cinamomo.
посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
18 Ven, embriaguémonos de amores hasta la mañana; alegrémonos en amores.
Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
19 Porque el marido no está en casa, hase ido á un largo viaje:
Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
20 El saco de dinero llevó en su mano; el día señalado volverá á su casa.
вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
21 Rindiólo con la mucha suavidad de sus palabras, obligóle con la blandura de sus labios.
Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
22 Vase en pos de ella luego, como va el buey al degolladero, y como el loco á las prisiones para ser castigado;
він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
23 Como el ave que se apresura al lazo, y no sabe que es contra su vida, hasta que la saeta traspasó su hígado.
як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
24 Ahora pues, hijos, oidme, y estad atentos á las razones de mi boca.
А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
25 No se aparte á sus caminos tu corazón; no yerres en sus veredas.
Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
26 Porque á muchos ha hecho caer heridos; y aun los más fuertes han sido muertos por ella.
бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
