Proverbios 6
1 HIJO mío, si salieres fiador por tu amigo, si tocaste tu mano por el extraño,
Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
2 Enlazado eres con las palabras de tu boca, y preso con las razones de tu boca.
ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
3 Haz esto ahora, hijo mío, y líbrate, ya que has caído en la mano de tu prójimo: ve, humíllate, y asegúrate de tu amigo.
Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
4 No des sueño á tus ojos, ni á tus párpados adormecimiento.
не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
5 Escápate como el corzo de la mano [del cazador], y como el ave de la mano del parancero.
рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
6 Ve á la hormiga, oh perezoso, mira sus caminos, y sé sabio;
Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
7 La cual no teniendo capitán, ni gobernador, ni señor,
нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
8 Prepara en el verano su comida y allega en el tiempo de la siega su mantenimiento.
вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
9 Perezoso, ¿hasta cuándo has de dormir? ¿cuándo te levantarás de tu sueño?
Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
10 Un poco de sueño, un poco de dormitar, y cruzar por un poco las manos para reposo:
Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
11 Así vendrá tu necesidad como caminante, y tu pobreza como hombre de escudo.
і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
12 El hombre malo, el hombre depravado, anda en perversidad de boca;
Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
13 Guiña de sus ojos, habla con sus pies, indica con sus dedos;
він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
14 Perversidades hay en su corazón, anda pensando mal en todo tiempo; enciende rencillas.
в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
15 Por tanto su calamidad vendrá de repente; súbitamente será quebrantado, y no [habrá] remedio.
тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
16 Seis cosas aborrece Jehová, y aun siete abomina su alma:
Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
17 Los ojos altivos, la lengua mentirosa, las manos derramadoras de sangre inocente,
очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
18 El corazón que maquina pensamientos inicuos, los pies presurosos para correr al mal,
серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
19 El testigo falso que habla mentiras, y el que enciende rencillas entre los hermanos.
сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
20 Guarda, hijo mío, el mandamiento de tu padre, y no dejes la enseñanza de tu madre:
Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
21 Atalos siempre en tu corazón, enlázalos á tu cuello.
Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
22 Te guiarán cuando anduvieres; cuando durmieres te guardarán; hablarán contigo cuando despertares.
Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
23 Porque el mandamiento es antorcha, y la enseñanza luz; y camino de vida las reprensiones de la enseñanza:
Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
24 Para que te guarden de la mala mujer, de la blandura de la lengua de la extraña.
щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
25 No codicies su hermosura en tu corazón, ni ella te prenda con sus ojos:
Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
26 Porque á causa de la mujer ramera [es reducido el hombre] á un bocado de pan; y la mujer caza la preciosa alma del varón.
Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
27 ¿Tomará el hombre fuego en su seno, sin que sus vestidos se quemen?
Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
28 ¿Andará el hombre sobre las brasas, sin que sus pies se abrasen?
Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
29 Así el que entrare á la mujer de su prójimo; no será sin culpa cualquiera que la tocare.
Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
30 No tienen en poco al ladrón, cuando hurtare para saciar su alma teniendo hambre:
Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
31 Empero tomado, paga las setenas, da toda la sustancia de su casa.
та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
32 Mas el que comete adulterio con la mujer, es falto de entendimiento: corrompe su alma el que tal hace.
Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
33 Plaga y vergüenza hallará; y su afrenta nunca será raída.
побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
34 Porque los celos son el furor del hombre, y no perdonará en el día de la venganza.
бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
35 No tendrá respeto á ninguna redención; ni querrá [perdonar], aunque multipliques los dones.
він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!
