Proverbios 26
1 COMO la nieve en el verano, y la lluvia en la siega, así conviene al necio la honra.
Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.
2 Como el gorrión en su vagar, y como la golondrina en su vuelo, así la maldición sin causa nunca vendrá.
Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.
3 El látigo para el caballo, y el cabestro para el asno, y la vara para la espalda del necio.
Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.
4 Nunca respondas al necio en conformidad á su necedad, para que no seas tú también como él.
Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
5 Responde al necio según su necedad, porque no se estime sabio en su opinión.
Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.
6 Como el que se corta los pies y bebe su daño, así es el que envía algo por mano de un necio.
Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.
7 Alzar las piernas del cojo, así es el proverbio en la boca del necio.
Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.
8 Como quien liga la piedra en la honda, así [hace] el que al necio da honra.
Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.
9 Espinas hincadas en mano del embriagado, tal es el proverbio en la boca de los necios.
Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.
10 El grande cría todas las cosas; y da la paga al insensato, y la da á los transgresores.
Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.
11 Como perro que vuelve á su vómito, así el necio que repite su necedad.
Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.
12 ¿Has visto hombre sabio en su opinión? más esperanza hay del necio que de él.
Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.
13 Dice el perezoso: El león está en el camino; el león está en las calles.
Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“
14 Las puertas se revuelven en sus quicios: así el perezoso en su cama.
Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.
15 Esconde el perezoso su mano en el seno; cánsase de tornarla á su boca.
Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.
16 A su ver es el perezoso más sabio que siete que [le] den consejo.
Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
17 El que pasando se deja llevar de la ira en pleito ajeno, es [como] el que toma al perro por las orejas.
Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої.
18 Como el que enloquece, y echa llamas y saetas y muerte,
Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,
19 Tal es el hombre que daña á su amigo, y dice: Ciertamente me chanceaba.
так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“
20 Sin leña se apaga el fuego: y donde no hay chismoso, cesa la contienda.
З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.
21 El carbón para brasas, y la leña para el fuego: y el hombre rencilloso para encender contienda.
Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати.
22 Las palabras del chismoso parecen blandas; mas ellas entran hasta lo secreto del vientre.
Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.
23 [Como] escoria de plata echada sobre el tiesto, son los labios enardecidos y el corazón malo.
Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —
24 Otro parece en los labios el que aborrece; mas en su interior pone engaño.
устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:
25 Cuando hablare amigablemente, no le creas; porque siete abominaciones hay en su corazón.
коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!
26 Encúbrese el odio con disimulo; mas su malicia será descubierta en la congregación.
Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.
27 El que cavare sima, caerá en ella: y el que revuelva la piedra, á él volverá.
Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється.
28 La falsa lengua atormenta al que aborrece: y la boca lisonjera hace resbaladero.
Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.
