Job 5
1 AHORA pues da voces, si habrá quien te responda; ¿y á cuál de los santos te volverás?
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 Es cierto que al necio la ira lo mata, y al codicioso consume la envidia.
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 Yo he visto al necio que echaba raíces, y en la misma hora maldije su habitación.
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 Sus hijos estarán lejos de la salud, y en la puerta serán quebrantados, y no habrá quien los libre.
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 Su mies comerán los hambrientos, y sacaránla de entre las espinas, y los sedientos beberán su hacienda.
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 Porque la iniquidad no sale del polvo, ni la molestia brota de la tierra.
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 Empero como las centellas se levantan para volar por [el aire], así el hombre nace para la aflicción.
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 Ciertamente yo buscaría á Dios, y depositaría en él mis negocios:
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 El cual hace cosas grandes é inescrutables, y maravillas que no tienen cuento:
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 Que da la lluvia sobre la haz de la tierra, y envía las aguas por los campos:
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 Que pone los humildes en altura, y los enlutados son levantados á salud:
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 Que frustra los pensamientos de los astutos, para que sus manos no hagan nada:
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 Que prende á los sabios en la astucia de ellos, y el consejo de los perversos es entontecido;
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 De día se topan con tinieblas, y en mitad del día andan á tientas como de noche:
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 Y libra de la espada al pobre, de la boca de los impíos, y de la mano violenta;
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 Pues es esperanza al menesteroso, y la iniquidad cerrará su boca.
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 He aquí, bienaventurado es el hombre á quien Dios castiga: por tanto no menosprecies la corrección del Todopoderoso.
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 Porque él es el que hace la llaga, y él [la] vendará: él hiere, y sus manos curan.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 En seis tribulaciones te librará, y en la séptima no te tocará el mal.
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 En el hambre te redimirá de la muerte, y en la guerra de las manos de la espada.
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 Del azote de la lengua serás encubierto; ni temerás de la destrucción cuando viniere.
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 De la destrucción y del hambre te reirás, y no temerás de las bestias del campo:
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 Pues aun con las piedras del campo tendrás tu concierto, y las bestias del campo te serán pacíficas.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 Y sabrás que hay paz en tu tienda; y visitarás tu morada, y no pecarás.
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 Asimismo echarás de ver que tu simiente es mucha, y tu prole como la hierba de la tierra.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 Y vendrás en la vejez á la sepultura, como el montón de trigo que se coge á su tiempo.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 He aquí lo que hemos inquirido, lo cual es así: óyelo, y juzga tú para contigo.
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
