Job 37
1 A ESTO también se espanta mi corazón, y salta de su lugar.
Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
2 Oid atentamente su voz terrible, y el sonido que sale de su boca.
Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
3 Debajo de todos los cielos lo dirige, y su luz hasta los fines de la tierra.
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
4 Después de ella bramará el sonido, tronará él con la voz de su magnificencia; y aunque sea oída su voz, no los detiene.
За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
5 Tronará Dios maravillosamente con su voz; él hace grandes cosas, que nosotros no entendemos.
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
6 Porque á la nieve dice: Desciende á la tierra; también á la llovizna, y á los aguaceros de su fortaleza.
До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
7 Así hace retirarse á todo hombre, para que los hombres todos reconozcan su obra.
Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
8 La bestia se entrará en su escondrijo, y estaráse en sus moradas.
І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
9 Del mediodía viene el torbellino, y el frío de los vientos del norte.
Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
10 Por el soplo de Dios se da el hielo, y las anchas aguas son constreñidas.
Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
11 Regando también llega á disipar la densa nube, y con su luz esparce la niebla.
Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
12 Asimismo por sus designios se revuelven las nubes en derredor, para hacer sobre la haz del mundo, en la tierra, lo que él les mandara.
і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
13 Unas veces por azote, otras por causa de su tierra, otras por misericordia las hará parecer.
він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
14 Escucha esto, Job; repósate, y considera las maravillas de Dios.
Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
15 ¿Supiste tú cuándo Dios las ponía en concierto, y hacía levantar la luz de su nube?
Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
16 ¿Has tú conocido las diferencias de las nubes, las maravillas del Perfecto en sabiduría?
Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
17 ¿Por qué están calientes tus vestidos cuando se fija el [viento del] mediodía sobre la tierra?
ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
18 ¿Extendiste tú con él los cielos, firmes como un espejo sólido?
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
19 Muéstranos qué le hemos de decir; [porque] nosotros no podemos componer [las ideas] á causa de las tinieblas.
Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
20 ¿Será preciso contarle cuando yo hablaré? Por más que el hombre razone, quedará como abismado.
Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
21 He aquí aún: no se puede mirar la luz esplendente en los cielos, luego que pasa el viento y los limpia,
І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
22 Viniendo de la parte del norte la dorada claridad. En Dios hay una majestad terrible.
Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
23 El [es] Todopoderoso, al cual no alcanzamos, grande en potencia; y en juicio y en multitud de justicia no afligirá.
Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
24 Temerlo han por tanto los hombres: él no mira á los sabios de corazón.
Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
